Українці Західної Європи

У краінські поселення з'явилися в країнах ⅝_s Європи у давні часи В Швеції, Німеччині та Франції 1714 р певний час перебував гетьман П Орлик зі своїми прихильниками А в 70-1 рр минулого століття починається хвиля політичної еміграції українців з Російської імперії до країн Західної Європи (М Драгоманов) Інший потік української еміграції брав початок у Галичині, Буковині та Закарпатті

Ще один потік еміграції складався з українців, головним чином з Галичини, Буковини та Закарпа­ття Власне з тих, хто в кінці XIX ст виїжджав тимчасово до західноєвропейських країн на за­робітки

Слід відзначити, що виїзд українців на за­робітки в ці країни мав досить-таки обмежений ха­рактер, коли ми порівнюємо його з масовою еміграцією до США та Канади Нерідко окремі групи українців, які мали намір емігрувати на за­робітки саме в США або Канаду, змушені були че­рез брак коштів залишатися, принаймні тимчасово, в Західній Європі

Ще до Першої світової війни невеликі групи ук­раїнських заробітчан поселилися у Великобританії, Бельгії На цей же період припадає початок сезон­ної міграції селян із західно-українських земель у Німеччину (до 75 тис на рік) і в менших розмірах — у Данію

Чергова, значно численніша порівняно з попе­редніми періодами, хвиля політичної еміграції з Ук­раїни припадає на 1919—1920 рр Європейські країни стали притулком для тих жителів України, котрі не прийняли радянської влади (Наддніпрян­щина), польського окупаційного режиму (Західна Україна) Кістяк української еміграції склали міністри уряду Української Народної Республіки, її службовці, учасники військових формувань За кордоном залишилися члени дипломатичних місій УНР, зокрема у Франції, Англії, Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Швеції, Норвегії, Фінляндії тощо Емігрувала також частина діячів науки і культури, студентської молоді

Найпомітніший за чисельністю осередок еміграції з України сформувався у Франції за да­ними зарубіжних джерел, кількість українців у цій країні досягала 40—50 тис чол

Після закінчення Першої світової війни ук­раїнські громади формувалися в основному із війсь­ковополонених та іммігрантів, які не приймали ідео­логію побудови соціалістичного суспільства в Ук­раїні У міжвоєнний період виникли кількатисячні спільноти з українців у Німеччині та Австрії, знач­но меншими у кількісному відношенні вони були в Італії, Люксембурзі, Норвегії, Швейцари тощо

Подальший процес української імміграції пов’язаний безпосередньо з ходом і наслідками Другої світової війни Емігранти цього періоду — переважно “переміщені особи

За даними Центрального представництва ук­раїнської еміграції (Ашафенбург, Німеччина), на­прикінці 1946 р на території Західної Німеччини знаходилось 177 тис українців, у тому числі в американській зоні — 104 тис, в англійській — 54 тис, у французькій — 19 тис У трьох західних окупаційних зонах Австрії проживало 29 тис ук­раїнців Близько 15 тис українців було розташова­но у таборах в Італії

Перша переселенська хвиля із Західної Німеч­чини припадає на 1946—1947 рр За цей період виїхало близько 25 тис чол, у першу чергу в Англію, Бельгію та Францію Незначна кількість українців віком до сорока років емігрувала до Бра­зилії, Венесуели, Австралії і Канади У наступні два роки спостерігається активізація виїзду ук­раїнців із Західної Німеччини Через деякий час їх кількість, що залишилася на її території, стабілізу­валася й становила на кінець 50-х рр 17 тис осіб

У 80-1 рр загальна кількість українців та їхніх нащадків у ФРН подавалася зарубіжними автора­ми в межах 20 тис, із них майже 9 тис, або 44%, проживає у Баварії

Внаслідок переселення українців з таборів біженців і “переміщених осіб” з найчисельніших ук­раїнських колоній на Європейському континенті сформувався ще один осередок у Великобританії Крім учасників дивізії CC “Галичина” (понад 8 тис осіб), сюди прибуло близько 6 тис українців із кор­пусу польського генерала В Андерса, а також 21— 24 тис із західних окупаційних зон Німеччини та Австрії Майже 2 тис українських жінок з Юго­славії і Польщі одразу ж по війні приїхало до Вели­кобританії у відповідь на шлюбні оголошення Со­юз українців Британії вважає, що кількість ук­раїнців у цій країні на середину 80-х рр становила 35 тис чол

Другою західноєвропейською державою, де проживає порівняно багаточисельна колонія ук­раїнських поселенців, залишається Франція З урахуванням природного приросту та міграційних процесів на середину 50-х рр вона нараховувала до 40 тис осіб Згодом ця цифра дещо зменшилась і стабілізувалася на рівні 25—30 тис

Певна частина “переміщених осіб” прибула до Бельгії, Швеції, Данії, Нідерландів, що позначило­ся на кількісному складі української діаспори у цих країнах Однак за чисельністю ці громади поступа­ються українським громадам Німеччини, Франції, Великобританії

Як і в інших регіонах світу, українці, що мешка­ють у країнах Західної Європи, прагнули згурту­вання Українські організації політичного, релігійного, культурного та наукового плану актив­но діяли у міжвоєнний період Могутнім поштовхом для розбудови громадського життя українських поселенців на західноєвропейському терені стало прибуття сюди представників уенерівської еміграції У Франції, приміром, вони почали кон­центруватися навколо Української громади, засно­ваної в Парижі 1924 р. На початку 20-х рр вели­кою активністю відзначався віденський осередок української еміграції, де, до речі, до 1924 р перебу­вав M Грушевський

У період після Другої світової війни українці в Західній Європі розбудували досить широку мере­жу нових громадських організацій та установ, ряд з яких до того ж ще й представляє їхні інтереси в зно­синах з властями країн поселення До таких ор­ганізацій, приміром, належать Український цен­тральний громадський комітет у Франції, Об’єднання українських робітників у Франції, Центральне представництво української еміграції в Німеччині, Союз австрійців українського поход­ження, Координаційна рада українських ор­ганізацій Австрії, Союз українців у Британії, Об’єднання українців у Великобританії, Союз ук­раїнців у Бельгії та ін

Цій же меті підпорядкована й діяльність багать­ох жіночих, молодіжних, професійних, культуро­логічних і просвітянських організацій, товариств і об’єднань, початки яких були закладені ще в період перебування українців у таборах для біженців і “пе­реміщених осіб” До них слід передусім віднести Спілку української молоді і Пласт, Об’єднання ук­раїнських жінок, Об’єднання купців і проми- сховців, Об’єднання лікарів Об’єднання ук­раїнських письменників, Об’єднання митців ук­раїнської сцени, Об’єднання українських музик Союз українських журналістів тощо Не всі об’єднання й товариства такого роду витримали ви­пробування часом та нелегкими обставинами існу­вання поза межами батьківщини Але деякі з них, хай і під новими назвами, продовжують діяти й по­нині в багатьох країнах Західної Європи

До збереження української етнічності в Західній Європі чимало зусиль докладають худож­ньо-мистецькі колективи, скажімо, “Гомін”, “Ор­лик”, “Заграва”, “Боян” (Великобританія), “Степ”, “Запорожці” (Франція) та преса, як-от “Шлях Перемоги”, “Християнський голос" (Німеччина), “Українське слово" (Париж), “Ук­раїнська думка” (Великобританія)