Українці в країнах Південної Америки

П ерші українські сліди у Південній Америці J пов’язані ще з XVII— XVIII ст з такими прізвищами, як Баделяк, Возняк, Добрий, Дорошенко Початок масової імміграції у Латинсь­ку Америку припадає на кінець XIX ст Серед країн, до котрих прибували українці, були пере­довсім Аргентина та Бразилія

За певними джерелами, у Бразилії (початком імміграції українців у цю країну вважається 1872 р ) на зламі XX ст мешкали понад 47 тис ук­раїнців За період першої хвилі імміграції (1897 — 1914) в Аргентині поселилося близько 14 тис чол Уяву про умови існування українських переселенців у Південній Америці дає опис поселень у Бразилії у книзі Ю Федоріва “Історія церкви в Україні" Він, зокрема, звертав увагу на те, що ця країна бу­ла чи не найтяжчим з усіх місць нового поселення “перших українців” Нерідко іммігранти опинялися тут у мало або зовсім не заселених пустелях, преріях, бразильських пралісах і сельві Осідаючи в майже непридатних для нормального життя місце­востях Південної Америки, кожен український пе­реселенець в Аргентині мав право за досить висо­кими цінами придбати до 50 га “червоної землі ’, а в Бразилії — значно більше Як бачимо, землі вис­тачало, але починати слід було “з нуля, тобто з цілини, що, втім, не завадило українцям організову­вати фермерські господарства Часто-густо, однак, вони поповнювали найбідніші верстви населення, влаштовувалися на будівництво залізничних колій, промислових підприємств і портів, наймалися бат­раками на сезонну роботу до власників кавових плантацій, поміщиків та на тваринницькі ферми, ставали прислугою у місцевої знаті

Друга хвиля української імміграції до Південної Америки припадає на період між Першою і Другою світовими війнами Імміграція цієї хвилі має свої особливості, які відрізняють її від попередньої Звернемо увагу на такі 1) більш широкий соціаль­но-класовий спектр, 2) відбувається якісна ево­люція від суто заробітчанської до т зв колоніза­торської імміграції, коли значна частина українців прибуває сюди з намірами осісти на тривалий час і освоювати можливості Аргентини та Бразилії, 3) основний потік українських переселенців спрямо­вується до Аргентини (у попередній хвилі перевага надавалася Бразилії), куди прибувало від 50 до 60 тис чол, 4) помітне збільшення у складі пересе­ленців інтелігенції, високий рівень політичної свідо­мості (це зумовлювалося наявністю діячів та симпа­тинів У HP)

Третя хвиля імміграції українців у ці країни на­лежить до перших повоєнних років, а в наступний період туди приїздили хіба що поодинокі українці, й не стільки з України, скільки з інших країн поселен­ня Головна відмінність цього потоку іммігрантів по­лягає в тому, що до переселення їх штовхали здебільшого політичні причини Власне, імміграція до Південної Америки у цей час була частиною т зв політичної імміграції

Приплив українців до Аргентини і Бразилії за­гальмувався і врешті-решт припинився внаслідок економічної кризи 1950-1952 рр Більше того, встановлення політичних диктатур у цих країнах призводило до рееміграції, яка відбувалася у двох напрямках США і Канада та Радянський Союз Правда, близько половини з тих, хто приїхав до CPCP, з часом повернулися назад Втрати від ре­еміграції, надто серед українців Аргентини, були, однак, компенсовані новим притоком іммігрантів у 50—60-1 рр переважно з числа тих, хто спочатку осідав в Уругваї і Парагваї До речі, в повоєнний період вихідці з України починають освоювати ці країни, де згодом формуються українські громади

У країнах Південної Америки впродовж більш як столітнього перебування українців їхні громади виникли й розвивалися в окремих містах і провінціях Буенос-Айрес, Місюнес, Чако, Мен- дока, Формоса, Pio-Herpo (Аргентина), Парана, Санта-Катаріна, Ко-Гранде-до Суль, Манто-Гро- со-до Суль (Бразилія) Переважна більшість пред­ставників української діаспори у південноамери­канських країнах народилася тут — у Бразилії, на­приклад, понад 90% За релігійною прина­лежністю (а цей фактор є дуже важливим для гро­мадського життя українців) 50 % в Аргентині — католики східного обряду, 30% — православні, кілька відсотків — євангелісти, решта — “бай­дужі”, у Бразилії 85% — греко-католики, 4% — православні, 300 чол — євангелісти

Перші роки перебування українців в країнах Південної Америки у плані облаштування життя за нових умов були подібними до таких у США й Ка­наді Як правило, церква ставала вагомим об’єднуючим фактором, була найважливішою ор­ганізацією для українських переселенців Згодом виникали інші, зокрема мистецькі, просвітні тощо Скажімо, важливим кроком у збереженні етнічної самобутності було утворення 1924 р в м Беріссо (Аргентина) українського драмгуртка “Молода громада’, який пізніше трансформувався у товари­ство “Просвіта” Крім центральної управи у сто­лиці країни, нині у провінціях Буенос-Айрес, Місюнес, Чако, Мендоса, Кордоба працює 16 йо­го філій При товаристві діють “рідні школи”, мис­тецькі колективи, оселя для відпочинку дітей і мо­лоді “Веселка”

На 20—30-1 рр припадає поява дрібних при­ватних підприємств і братств, кооперативів в Ар­гентині та Бразилії власники яких підкреслюють своє українське походження й відповідним чином називають ці формування Тоді ж починається про­цес об’єднання українців за фаховою прина­лежністю, що, приміром, мало місце під час засну­вання Спілки українських інженерів Аргентини (1931) У 20-х рр продовжували діяти господарсь­ко-економічні українські організації в Бразилії (на 1914 р їх нараховувалося 32) В 1922 р в Порту- Уняо, а в 1934 р — в Куріти утворюється “Ук­раїнський союз ”, який з 1938 р називався “Нав­чальним сільськогосподарським об’єднанням” і став головним культурним центром українського життя в Бразилії

В Аргентині досить помітну роль відіграють ук­раїнські кооперативи Один з них — “Відроджен­ня” має філії в Чеко, Місюнесі, інших місцевостях і нараховував свого часу 5 тис членів Значним був фінансовий оборот кооперативу “Фортуна” при то­варистві “Просвіта” При православному братстві св Покрова в Буенос-Айресі діє кооператив “Три­зуб ”, а по вул 24-го листопада в столиці розмістив­ся Союз українських купців, промисловців підприємців та дипломованих спеціалістів

Чимало українських інтелектуалів залишили політичний слід в історії громадського життя не ли­ше української спільноти, але й суспільств країн проживання взагалі Це — професори різних ар­гентинських та бразильських університетів C Онацький, O Борушенко, Б Галайчук, Ю По- лянський, В Зінько, В Бурка, І Вігоринський, художники, архітектори, скульптори O Климко, Ю Шумлінський, Б Кульдина, 1 Гриценко, В Цимбалан

Особливу роль у збереженні української само­бутності відіграє у цих країнах жіноцтво Підтверд­женням цьому служать враження канадського дослідника Я Рудницького, який згадує в цьому контексті пані Іваницьку, яка працює на радіо, проф Тауридську, пані Середняк, πρoφ O Бору­шенко, поетесу O Колодій Чимала заслуга жінок, зокрема, в тому, що 53-й випуск “Бюлетеня” Інсти­туту пам’яток Курітиби був присвячений життю ук­раїнців у Бразилії

Українська громада в Бразилії докладає чимало зусиль, щоб продовжити традиції вивчення ук­раїнської мови, а через неї зберегти свою само­бутність'й цілісність у бразильському оточенні Перспективи рідної мови діячі української спільно­ти пов’язують з прийняттям конституційного зако­ну, що дозволяє викладати українську мову в дер­жавних школах штату Парана, де мешкає основна маса українців Бразилії