Середньодніпровська культура
Займала великий регіон Середнього і Верхнього Подніпров’я, який охоплює сучасні території України, Білорусі та Росії. На території України її пам’ятки досліджені переважно у Київській та Чернігівській областях [Археологія УССР, 1985], і саме тут вона вивчена недостатньо.
Я вважаю, що ці пам’ятки треба виділяти в окремий середньодніпровський варіант. Найбільше зброї знайдено в двох могильниках пізнього етапу середньодніпровської культури — Стрелиця та Ходо- совичи — досліджених на території Білорусі [Артеменко, 1967], що дало можливість реконструювати комплекс озброєння верхньодніпровського варіанта серед- ньодніпровської культури [Klochko, 1994]. Цей розділ присвячений озброєнню середньодніпровського варіанта, виділеного в межах сучасної України. Як вже зазначалося, пам’яток цієї культури на Україні вивчено досить небагато і знахідки зброї в них не чисельні.Вістря списів. У середньодніпровських могильниках Білорусі знайдені найдавніші у Східній Європі металеві вістря списів [Klochko, 1994]. Це листоподібне вістря з литою зімкнутою втулкою з могильника Ходосовичи 11.1 [Артеменко, 1967, рис. 47: 32]. За технікою виконання, пропорціями та розмірами воно близьке до найбільш давніх, відомих на цей час втульчастих наконечників списів Центральної Європи — культур Ватья 3 [Bona, 1975, taf. 57, 2, 3] та Унетицької. Як приклади унетицьких виробів, можна навести вістря із скарбу Бабин [Blajer, 1990, tabl. II, 4-8], датованого періодами Bz A1-A2. Друге лите вістря з гостролистим пером та незімкненою втулкою з двома отворами для кріплення древка в нижній частині знайдене в похованні Стрелиця 53 [Артеменко, 1967, рис. 27]. Цікаво, що виріб має деякі ознаки предмета, виконаного в ковальській техніці. Мабуть, ливарну форму для нього зробили за допомогою відбитка з кованого вістря з незімкненою втулкою, близького до кованих наконечників північно-східного Причорномор’я, віднесених мною до катакомбної культури (див.
розділ 3.2). Взагалі, незімкнена втулка є технологічно виправданою лише для кованих виробів.Визначення місця виготовлення цього вістря є проблематичним. Про власну металургію в середньодніпровський культурі певних відомостей ми майже не маємо [Klochko, 1994]. Досить розвинене металургійне виробництво в цей час фіксується у “шнурових” племен Прикарпаття і Волині [Рындина, 1980]. В технічному арсеналі “шнурових” майстрів Західної України досить помітним стає ливарництво. Цікаво, що більшість цих ливарних виробів наслідують пізньовучедольські (ранньоунетиць- кі) зразки. Отже, вістря списа з могильника Стрелиця, імовірніше за все, могло бути зроблене лише в зоні безпосередніх контактів майстрів — носіїв катакомбних та ранньоунетицьких металургійних традицій, тобто у контактній зоні між “шнуровими” культурами Прикарпаття, Поділля та Волині і катакомбними культурами України.
До тієї ж середньодніпровської культури, чи принаймні до “шнурового” часу, можна віднести і деякі випадкові, або погано документовані знахідки з Північної України. Вістрю з могильника Ходосовичі близький екземпляр з с. Сухіни Ржи- щівського району Київської області — литий, з широким гостролистим пером (рис. 54: 1). Вперше до середньодніпровської культури його відніс 1.1. Артеменко [1967], пізніше до його думки приєднався і автор цієї праці [Klochko, 1993]. Це вістря за пропорціями, товщиною стінок та грубою поверхнею відрізняється від знарядь більш пізнього часу. Таке ж, відлите, судячи за характером поверхні, в глиняній ливарній формі, вістря з вузьким гостролистим пером та короткою втулкою походить із м. Переяслава-Хмельницького Київської області (рис. 54: 2), воно теж відноситься до доби ранньої бронзи [Klochko, 1993]. Ці вістря також можна трактувати як ранньоунетицькі імпорти або як вироби, що були виготовлені за унетицькою технологією “шнуровими” майстрами з території України. Нагадаємо, що найбільш архаїчним в цьому регіоні є коване вістря списа з Київщини, яке я відніс до ямної культури.
Різні, ще не стандартизовані форми, невеликі розміри та досить різноманітна, у ряді випадків навіть примітивна у порівнянні з більш пізніми виробами, техніка виготовлення дозволяє включати середньодніпровські вістря списів до складу джерел, що ілюструють початковий етап еволюції втул- частих вістер списів Європи [Klochko, 1993].Сокири-молоти. Представлені кількома типами: краплеподібна сокира-молот з поховання Миронівка 6 [Klochko, 2000] (рис. 55: 1) близька до краплеподібних сокир-молотів підкарпатської культури шнурової кераміки. Ромбічні сокири- молоти з заокругленим обухом з поховань Зеленки 343.5, Бурти 286 та Забара (рис. 55: 2—5) дуже близькі до сокир-молотів типу СМК Інгульської катакомбної культури. Ці поховання віднесені 1.1. Артеменком до раннього етапу середньо- дніпровської культури [Артеменко, 1987а]. Сокира-молот з поховання Липовець (рис. 55: 6) близька до сокир-молотів типу СМГ інгульської катакомбної культури.
Досить специфічним варіантом сокир-молотів, характерним для північних “постшнурових” культур, є так звані човникоподібні з секироподібним лезом (сокири фатьянівського типу). Їх досить багато в середньодніпровських могильниках Білорусі, одна така сокира знайдена на півночі України, в похованні Хирівка (рис. 55: 7). Секироподібне лезо на кам'яних сокирах-молотах вперше з'являється в Анатолії (скарб з Трої II) та на Балканах (сокири з поселення Езеро). Ця характерна риса відмічається також на сокирах аккерменського типу ямної і катакомбної культур та на деяких сокирах культури лійчастого посуду. Яким чином і звідки ця традиція потрапляє до північних “шнуровиків” поки що не відомо.
Мсталсві сокири. Сокира колонта-
Фото 8. Сокири Середньодніпровської культури з колекції ПЛАТАР.
ївського типу походить з поховання Ходосовичі 10.1 в Білорусі [Артеменко, 1967, рис. 20: 4—6]. Це досить типовий виріб металургів катакомбної культури, скоріше за все, привезений з півдня.
Випадкові знахідки катакомбних сокир колонтаївського типу відомі і на території Середньої Наддніпрянщини — знахідка з Умані та дві сокири з колекції НМІУ в Києві (рис. 54: 5, 6, 8). Сокира “колонтаївського” типу знайдена на Кирилівських висотах у м. Києві (колекція “ПЛАТАР”). Довжина 13 см, товщина до 1,6 см, діаметр втулки 3 см (фото 3). Знайдена разом із сокирою типу “Зок С” (скарб?) (фото 8).. Ще одна сокира з колекції НМІУ може бути віднесена до пізньокатакомбного типу “Луганськ” (рис. 54: 11).“Шнурова” сокира місцевого канельованого варіанта типу “Зок С” знайдена в Анацках на Київщині [НМІУ: 32864] (рис. 54: 7). Бронзова сокира типу “Зок С” з довгим трубчастим обухом, валиком біля зовнішнього краю обуха та “гребенем” на обусі. Лезо проковане. Поверхня груба, носить сліди відливання у глиняній ливарній формі з великою кількістю органічних вкраплень, довжина 17,5 см, товщина 0,5 см, діаметр втулки 3,4 см (фото 3). Знайдена на Кирилівських висотах у м. Києві (колекція “ПЛАТАР”). Сокири типу “Стубло” походять з Канева [НМІУ: 3-370] та з колекції НМІУ [НМІУ: 841] (рис. 54: 3, 4). Сокири з колекції НМІУ (рис. 54: 10, 12) можна розглядати як подальший, місцевий, розвиток сокир типу Зок Б, починаючи з варіанта “Дерев'яне” (рис. 50: 5). Ливарна форма для виготовлення таких сокир (судячи з реконструкції С.С. Березанської) походить із багатошарового поселення Волинцево в Чернігівській області [Березанская, 1960, рис. 7] (пропоную назвати їх тип “Волинцево”) (рис. 54: 9). Окремі знахідки таких сокир відомі на територіях фатьянівської, баланівської та абашівської культур в Росії [Эпоха бронзы лесной полосы СССР, 1987]. Велика кількість сокир місцевих варіантів шнурових типів вказує на існування у Середній Наддніпрянщині центрів їх виробництва.
Пласкі сокири. Пласка металева сокира з закраїнами ранньоунетицького типу знайдена в Пекарях на Черкащині [НМІУ: 7379] (рис. 54: 13).
Булави. Хрестоподібна булава з яйцеподібним тулубом та чотирма “шишечками”, виготовлена з білого з прожилками мармуру, походить з поховання 3 кургану біля с.
Василівка Диканьського району Полтавської області віднесеного до середньодніпровської культури [Супруненко, 1994, 15-20, рис. 6: 2]. Навершя булави просвердлено на конус зверху: зовнішній діаметр втулки — 1, 6, внутрішній — 1,4 см. Розміри булави: висота — 5,0; діаметр тулуба — 5,7; максимальний діаметр (з “шишечками”) — 6,5 см (рис. 55: 8). Серед хрестоподібних булав неоліту — бронзи України найближчою до василівської за формою є булава з піз- ньокатакомбного поховання 20 кургану 1, Луганськ, 1929 р. [Братченко, 1976, рис. 75: 5].Таким чином, зброя в пам'ятках середньодніпровського варіанта середньо- дніпровської культури представлена типами: а) притаманними “шнуровим” культурам України; б) такими, що можна розглядати як подальший розвиток дунайських пізньовучедольських металургійних традицій; в) характерними для катакомбних культур України. Про комплекс озброєння цієї культурної групи на наявних матеріалах говорити важко.
Рис. 22. Рання бронза. Ямна-Схід. 1-7. Кам'янка 5.4.5; 8. Жовтневе 1.3.4; 9. Троїцьке 1.33; 10. Олександрівка 1.2; 11. Рядові Могили 2.1; 12. Миронівка 8.5; Томаріно 13.6; 14-15. Аккермень 1.17.10; 16. Мар'ївка 8.3; 17. Бірюково 1.5; 18. Сміла 421.1; 19. Доброводи 2.6; 20. Красноярка 11.30; 21. Біле 35; 22. Кіровка 1.1.4; 23. Чкалівка 2.2.7; 24. Чкалівка 2.1.2; 25. Василівка 1.2.3; 26. Боровковка 1.17; 27. Широчани 9.4; 28. Новоіванівка 3.2; 29. Семенівка 2.7.
Рис. 23. Рання бронза. Ямна-Схід. 1. Керносівка; 2. Василівка 1.2.3; 3. Ємельянівка 20; 4.Київщина; 5. Кам'янка 16.26; 6. Гостра Могила 6; 7. Кіровка 1.1.4; 8. Майданецьке 5.
Рис. 24. Рання бронза. Ямна-Схід. 1. Золота Балка 14.7; 2. Аккермень 5.6; 3. Гречаники; 4. Гнєдін; 5. Підлісся 1.2.
Рис.
25. Рання бронза. Ямна-Схід. 1. Київщина; 2. НМІУ; 3. Чапаївка; 4. Гришенці; 5. Стайки; 6. Вільчелє.
Рис. 26. Рання бронза. Ямна-Схід. 1. Аккермень 12.9; 2. Семенівка 2.7; 3. Сосновка 1.1; 4. Звонецьке; 5. Жовтневе 1.3.2;
6, 8. Старе Горожено 11. 17; 7. Балковський курган 57; 9. Костянтинівка 1.17.
Рис. 27. Рання бронза. Ямна-Захід. 1,2. Н. Олександрівка 1.1; 3. Кам'янка 6.18; 4. Софіївка 14.6; 5. Виноградне 24.31; 6. Пур- кари 1.38; 7. Рошкани 1.13; 8. Антонівка 5.7; 9. Бузьке 1.19; 10. Виноградне 30.7; 11. Брилівка 16.20; 12. Аккермень 9.3;
13. Атманай 2.1.2; 14. Юр’ївка 3.8.
Рис. 28. Рання бронза. Ямна-Захід. 1. Натальївка; 2. Білозерка 8.13; 3. Чкалівка 4.6.12; 4. Семенівка 8.16; 5. Облої 1.5; 6. Дирдино 1.3.
Рис. 29. Рання бронза. Ямна-Захід. 1. Богуслав 27.3; 2. Волоське 4.1.5; 3. Софіївка 2.5; 4. Зимогірря 2.12; 5. Пуркари 1.4;
6. Рошкани 1.13; 7. Семенівка 8.13; 8. Пуркари 1.38.
Рис. 30. Рання бронза. Ямна-Захід. Кемі-Оба. 1. Хащеве 6.13; 2. Виноградники 1.3; 3. Виноградне 18.9; 4. Баратівка 2.20;
5. Лиманці 1.18; 6. Тимофіївка 1.1; 7-11. Широке 33.3.
Рис. 31. Рання бронза. Донецька катакомбна культура. 1-4. Аккермень 6.3; 5-8. Колпаківка 3.4.1; 9. Виноградники 1.8;
10. Артемівськ 1.2; 11. Сватово 18.1; 12. Аккермень 9.6; 13. Аккермень 14.7; 14. Шевченко 2.13; 15. Кіндратівка 1.9; 16. Кінд- ратівка 1.10; 17. Невське 4.3; 18. Невське 5.1; 19. Благодатне 4.13.16; 20. Ступки 1; 21. Новоолександрівка 2.6.
Рис. 32. Рання бронза. Донецька катакомбна культура. 1. Казанська; 2. Трактирний; 3. Сторожовка; 4. Лисий Курган 3;
5. Лисий Курган 10; 6. Кам'янка-Дніпровська 2.12.5; 7. Новий Аксай 8.6; 8. Чернухіно 1.4; 9. Кам'янка 4.2.9.
Рис. 33. Рання бронза. Донецька катакомбна культура. 1. Аккермень 8.7; 2. Луганськ,1927,3; 3. Виноградне 24.22; 4. Староми- хайлівка; 5. В. Білозерка 2.8; 6. Кам'янка 2.5.18; 7. Біле 2.4; 8. Новочеркаськ 1.13; 9. Хрящевський 13; 10. Ростов-Дон Західний 5.6; 11. Бубнова Слобідка 8.2; 12. Донський 5.29.
Рис. 34. Рання бронза. Донецька катакомбна культура. 1. Пришиб 5; 2. Красновка 36.60; 3. Новоазовська 3С.
Рис. 35. Рання бронза. Донецька катакомбна культура. 1. ВСХІ 3.16; 2. Куряжський монастир; 3. Колонтаївка; 4. Скакун; 5. Ключники; 6. Київщина; 7. Михайлівка.
Рис. 36. Рання бронза. Донецька катакомбна культура. 1. Покровка 4.3; 2. Колонтаївка; 3. Луганськ; 4. Бідна Могила; 5. Та- расівка; 6. Курілово; 7. Сімферополь; 8. Нікополь.
Рис. 37. Рання бронза. Донецька катакомбна культура. 1. Кудінов курган 1.9; 2. Новочеркаськ 2.11; 3. Покровське 205.6;
4. Астахово 18.9; 5. Астахово 18.10; 6. Кіндратівка 1.9; 7. Котовка 2.3.2; 8. Ковпаківка 3.4.1; 10. Благодатне 4.13.16; 11. Лу- ганськ,1929б1.20; 12. Підгороднє 7.9.6.
Рис. 38. Рання бронза. Донецька катакомбна культура. 1. Аккермень 1.17.2; 2. Заможне 4.7; 3. В. Білозерка 4.4; 4. Новоніколь- ське 1.3; 5. Хамуш-Оба 1.1; 6. Красноярське 1.15; 7. Новонікольське 1.10.
Рис. 39. Рання бронза. Інгульська катакомбна культура. 1. Головковка 2.4.2; 2. Звенигородка 10.3; 3. Мамай Гора 4.10;
4. Громовка 1.7; 5-9. Головка 7.5; 10. Кам'янське 1.6; 11-12. Славне 1.2; 13. Бурлацьке 3.4; 14. Комінтерново 4.4; 15. Талмаз 3.15; 16. Василівка 2.5.5; 17. Первомаївка 3.1.6; 18. Подокалинівка 6.37; 19. Кременівка 2.13.
Рис. 40. Рання бронза. Інгульська катакомбна культура. 1. Чернухіно 1.6; 2. Славне 1.2; 3. Лакедемонівка 3.26; 4. Рисове 5.39;
5. Богданівка 3.9.11; 6. Радіонівка 3.5; 7. Ноокам'янка 5.6; 8. Шалюги 11.2; 9. Головковка 11.6.
Рис. 41. Рання бронза. Інгульська катакомбна культура. 1. Заможне 5.2; 2. Бєшево; 3. Горожено; 4. Виноградне 31.6; 5. Ба- ратівка 2.18; 6. Чкалівка 5.15; 7. Виноградне 32.10; 8. Цілинне 16.9; 9. Виноградне 33.4.
Рис. 42. Рання бронза. Інгульська катакомбна культура. 1. Покровське 205.7; 2. Павлополь; 3. Головковка 24.2; 4. Головковка 20.11; 5.Заможне 5.7; 6. Заможне 2.9; 7. Мартинівка 1.7; 8. Головковка 3.4; 9. Головковка 3.3; 10. Головковка,76; 11. Гр. 6 км.
2.2.
Рис. 43. Рання бронза. Інгульська катакомбна культура. 1. Звенигородка 5.4; 2. Звенигородка 10.3; 3. Широке 3.6; 4. Заможне 8.1; 5. ЮГОК-65 2.18; 6. Златополь 25.15; 7. Малі Качкари.
Рис. 44. Рання бронза. Інгульська катакомбна культура. 1. ЗВА, 19; 2. Лиманці 7.11; 3. Головковка 6.12; 4. Старобогданівка
1.4; 5. Орлянка 4.9; 6. Рахманівка 4.13; 7. Кам'янка 2.5.6; 8. Бурлацьке 3.4.
Рис. 45. Рання бронза. Інгульська катакомбна культура. 1. Менгікури 1.29; 2. Виноградне 3.36; 3. Богданівка 3.9; 4. Філатівка 12.2; 5. Василівка 2.5; 6. Василівка 2.5.5; 7. Кам'янське 1.6; 8. Волчий 4.28; 9. Н. Михайлівка 8.5; 10. Новогригор'ївка 1.15;
11. Володимирівка 1.18.
Рис. 46. Рання бронза. Культури шнурової кераміки. 1. Кульчиці; 2. Климківці; 3. Поповці 2; 4. Студениця; 5. Стрільче 3; 6. Велика Плавуча 3; 7. Берестечко; 8.Зозів 2; 9. Торчин 8; 10. Вигаданка; 11. Торчин 13; 12.Русилів;13.Торчин 16; 14, 29.Озліїв; 15-23. Яструбичі 1; 24. Зозів 1; 25. Гончарівка; 26. Брашов- Шнекенберг; 27. Городок; 28. Торчин 2.
Рис. 47. Рання бронза. Культури шнурової кераміки. 1. Кавське 2; 2. Колоколин 4; 3. Баличі 6; 4.Загребелля; 5. Бережани; 6. Малі Іловичі; 7. Попівці 2; 8. Кавське 1; 9. Климківці; ІО.Здовбиця 1; 11. Качанівка 6; 12,15. Білогірка 1; 13. Колоколин 4.1; 14. Кавське 1; 16. Русилів; 17. Сірники 1; 18. Стригони; 19. Ворвулинці; 20. Колоколин 3.3.
Рис. 48. Рання бронза. Культури шнурової кераміки. 1. Мишин; 2. Білогірка 1; 3,4. Баличі 16; 5. Качанівка 4; 6. Верхня Балка;
7. Старий Витків; 8. Озліїв; 9. Колоколин 3.1; 10. Колоколин 5; 11. Крилос, “Настасина Могила”; 12. Баличі 15; 13. Томашівці; 14. Лотатники 2.
Рис. 49. Рання бронза. Культури шнурової кераміки. 1. Раковчик; 2. Княгинине; 3. Богородчани; 4. Галич; 5. Володимир- Волинський; 6. Хмільова; 7. Чернилява; 8. Дашава.
Рис. 50. Рання бронза. Культури шнурової кераміки. 1. Рудна Мала; 2. Пистинь; 3. Муніна; 4. Шарла; 5. Дерев'яне; 6. Біло- усівка; 7. Смолигов; 8,9. Стубло; 10. Межигірці; 11. Комарів.
Рис. 51. Рання бронза. Культури шнурової кераміки. 1. Зок, тип А; 2. Зок, тип Б; 3. Зок, тип С; 4. Лелішень; 5. Велкий Медер; 6. Вучедол; 7. Невідзяни.
Рис. 52. Рання бронза. Культури шнурової кераміки. 1. Кавське 1; 2,6. Кавське 2; 3,9. Колоколин 3.2; 4. Балич 16; 5. Кульчиці 3; 7. Баличі 1; 8. Колоколин 4.2; 10. Колоколин 5; 11. Красів 2; 12. Комарів 5; 13. Лотатники 2; 14. Крилос, “Настасіна Моги- ла”;15. Баличі 7; 16. Остап'є 5; 17. Городок, ж.4; 18,19. Підгайці; 20-22. Хрінники.
Рис. 53. Рання бронза. Культури шнурової кераміки. 1. Сокаль; 2. Почани; 3. Висоцьке; 4. Сірники 1; 5. Русилів; 6. Золочів 2;
7. Берестечко; 8. Здовбиця 1; 9. Зозів 1; 10-12. Торчин; 13. Торчин 10; 14. Вигаданка.
Рис. 54. Рання бронза. Середньодніпровська культура. 1. Миронівка 6; 2,3. Зеленки 343.5; 4. Бурти 286; 5. Забара; 6. Липо- вець; 7. Хирівка; 8. Василівка 3.
Рис. 55. Рання бронза. Середньодніпровська культура. 1. Сухіни; 2. Переяслав- Хмельницький; 3,6,8,10,12. НМІУ; 4. Канів;
5. Умань; 7. Анацки; 9. Волинцево (реконструкція); 11. Хмільна; 13. Пекарі.