Виникнення релігії Діоніса

Первоучителем релігії Діоніса і початківцем її обрядів Геродот вважає Мелампа (Мелампода), який є родоначальником жрецького роду Меламподів. Меламп-віщу- вальник, зачинатель культу Діоніса і присвячених йому фалічних ходів, перене­сених ним, за Геродотом, з Єгипту до Еллади.

Пра-Діоніс і пра-Артеміда — це оргіастичні співпрестольники архаїчної релігії, де жертовним образом оргіастичного бога спочатку виступав пра-Діоніс, який умертвлявся жінками — його служницями і жрицями. Пізніше, вже в епо­ху Діонісової релігії, чоловіче божество починає домінувати над жіночим і стає войовничішим. При цьому озброєні двосічними сокирами дикі служниці Арея, діви-амазонки, утворюють повний корелят озброєним тирсами менадам Діоніса. Спільним для одних і других є їх найближча культова належність до місячної Ар- теміди-Гекати. Маючи спочатку біля себе жіноче божество, Діоніс (оскільки він в одній зі своїх іпостасей сприймався як немовля) мав і темну матір — Землю і Ніч, служницями якої були менади.

Еллінська релігія Діоніса, за В. Івановим, почалася, відколи давній оргіастич- ний бог був сприйнятий як синівська іпостась попереднього верховного бога. Ця двоїстість Діоніса простежується в усьому його образі: він вважається двічі народженим (від Персефони і від Семели, від Семели і від Зевса), він уявляєть­ся підземним і надземним немовлям і биком, жертвою і жерцем, переслідуваним і переслідувачем. Для Діоніса при цьому характерно щодо матері вічне перебу­вання поряд з нею і протиставлення їй, як начала чоловічого началу жіночому; щодо батька — одвічна з ним тотожність. Першими діонісовбивцями виступають титани, за що підземний Зевс насилає на землю пожежу і Всесвітній потоп. При цьому, за однією з версій, титани умертвляють Епафа, що ототожнюється з Апісом (Діонісом-биком), який, за Гомером, є сином Ереба і Ночі [82, 93~96\.

В Елевсині створюється, як спостережено, містичне уявлення про спів- пристольництво Діоніса, Деметри і Кори, причому жіноче божество сприймається у двох іпостасях — Матері-Землі і Діви — підземної цариці. Діоніс представлений як в іпостасі підземного владики Аїда, так і в дитячій іпостасі Іакха (таємничого сина діви-Персефони). І не лише в Елевсині поєднується Діоніс з Персефоною чи то в якості підземного співпрестольника, чи то в якості передвічного сина матері-змії від Зевса-змія. Одвічний жіночий культ був оргіастичним і людиновбивчим служін­ням тій самій підземній богині Ночі, яку вшановували як один з аспектів Матері-Зем­лі Геї. Цьому архаїчному культу властиві були екстатичні віщування, нічні пильну­вання і поклоніння змії. Тому з прадавніх часів існувало уявлення про змія Піфона, якого згодом вбив сонячний бог Аполлон. Але перед цим від ієрогамічного змія на жіночих оргіях народилося немовля, і після набуття людиноподібного оргіас- тичного бога служниці Ночі стають його служницями — вакхічними менадами, а Піфон викривається як Діоніс [82, 38~39, 92~93\.