Відповідно до сучасних наукових уявлень добуддійська духовна культура Тибету роз­глядається у трьох аспектах: перекази (дун), мова символів (деу) і власне традиція (бон).

Щодо історії бон, то її зазвичай поділяють на три періоди: 1) примітив­ний бон, подібний до давнього шаманізму й анімізму Північної Азії, що являв со­бою релігійну культуру Тибету до зустрічі з юндрун-боном, що прийшов з Тазига і Шаншуна на заході, а пізніше — з буддизмом, що прийшов з півдня; 2) старий бон (юндрун-бон) — це духовний шлях звільнення і просвітління, проповіданий Тонпою Шенрабом у Тазигу й поширений потім у давньому царстві Шаншун, звідки він був принесений у Центральний Тибет; 3) новий бон виник у XV ст.