Колискою всього живого — у тому числі й сучасного людства — є Всесвіт, що виник, відповідно до новітніх наукових уявлень, лише 12-15 млрд років тому внаслідок так званого Великого вибуху.
Розлітаючись з цієї «початкової точки», зі свого «центру», він дробиться на метагалактики, галактики, зоряні системи меншої величини.
Всесвіт містить у собі міріади галактик і зірок, з яких видно лише незначну і водночас вражаюче велетенську частину (1021 зірок). Кожна частина Всесвіту (враховуючи зірки і планети) перебуває в постійному і закономірному русі, обертаючись навколо своєї осі, осі галактики, метагалактики і загального всесвітнього «центру», де, очевидно, й стався колись Великий вибух.Вік нашої Галактики — Чумацького Шляху — близько 10 млрд років, Сонця — близько 5 млрд, Землі — 4,5-4,7 млрд років, що дорівнює неповним 22 галактичним рокам (один такий рік, як ми пам’ятаємо, дорівнює 215-216 млн років, тобто періоду повного обертання Сонця і всієї Сонячної системи навколо ядра Чумацького Шляху). Вважається доведеним існування ще одного Сонця, невидимого, про яке збереглися перекази в багатьох архаїчних віруваннях різних народів, наведених у першому томі видання. Це, як припускають астрономи, — чорний карлик, який має масу лише 3 % від сонячної, але неабияк впливає на всі процеси, що відбуваються в нашій системі, хоча його роль остаточно ще не визначена. Досі багато в чому загадковою залишається й роль Місяця. Як ми пам’ятаємо з архаїчних переказів різних народів світу, їх було вже кілька. За однією з версій, Земля чотири рази змінювала свій супутник, що означало зміну людських рас і різних типів цивілізацій. Появу останнього Місяця деякі автори схильні датувати періодом між 11542 і 5508 р. до н. е. [15, 12]. Перша із зазначених дат — імовірний час загибелі гіпотетичної Атлантиди, а друга — час створення світу за християнсько-візантійським літочисленням.
Виникнення життя на Землі вчені повертають на 3,8 млрд років назад, а близько 600 млн років тому, з настанням фанерозою, життя набуває новіших і складніших форм.
Сучасна наука, як і стародавні релігії, переконана в одному — все різноманіття життя на Землі має спільне походження. Нині це 400 тис. видів рослин і близько 1,5 млн видів тварин, а також безліч інших живих організмів, серед яких найвищого розвитку досягла людина, яка з’явилася, відповідно до новітніх наукових уявлень, у четвертинному (антропогеновому) періоді розвитку Землі (32,2 млн років тому). Земля на цей час пройшла довгий шлях власного розвитку, що навернуло багатьох серйозних учених на думку про нашу планету як велетенський живий організм, який розвивається відповідно до певних властивих їй закономірностей. Про це, зокрема, свідчить «бурхливе» життя земних материків, які лише близько 25 млн років тому набули сучасного розташування [15, 6-14].Розселившись по материках Землі з архаїчної прабатьківщини-колиски, колись єдине людство розпалося на окремі раси, суперетноси, народи і виробило самобутні культури, традиції, цивілізації, освячені різними релігійно-міфологічними системами, що мають, можливо, у глибинах доісторії певне спільне сакральне джерело. Щоб краще зрозуміти особливості становлення і розвитку європеоїдних народів і їх вірувань, ми в першому розділі другого тому цього релі- гієзнавчого видання згадаємо основні етапи доісторичного розвитку людства і його релігійно-магічних уявлень.