У 2001 р. у Києві вийшла монографія українського вченого Ю. Мосенкіса «Мова трипільської культури» [142], що містить безліч нових матеріалів і обґрунтованих висновків щодо походження й подальшого розвитку трипільської культури — осередку формування українського праетносу й усієї індоєвропейської культури.
Трипільська культура (Трипілля-Кукутені), як відомо, існувала на території сучасної України (з Київщиною включно) у другій половині V — другій половині III тис. до н. е., тобто більше двох тисяч років. Ще першовідкривач цієї високої культури В. Хвойка пов’язував її безпосередньо із праслов’янами, їхньою південно- східною гілкою праукраїнцями. При цьому багатьма дослідниками зазначаються зв’язки трипільських племен з найдавнішими племенами Причорномор’я, Кавказу й Малої Азії, особливо — трипільсько-егейські зв’язки, що вказує на певну схожість праукраїнської культури з палеобалканською і крито-мікенською культурами, важливу роль у становленні яких відіграли пелазги.