Праслов'яни і їхні сусіди

Середньодніпровська культура ІІІ-ІІ тис. до н. е. займала територію Середнього і Верхнього Подніпров’я, а також басейн Десни. Її походження пов’язують з іншими культурами — Дніпро-донецькою, Трипільською, Ямною, Шнурової кераміки.

II тис. до н. е. степи Правобережжя між Дніпром і Дунаєм до узбережжя Чорного моря. Пов’язана, очевидно, із Зрубною культурою. Доведена участь сабатинівського населення в поході на Близький Схід «народів моря» у ХІІІ-ХІІ ст. до н. е. Із Зрубною культурою пов’язана також Білозерська культура (названа за місцевістю у Запорізькій області), яку немало дослідників вважає основою племен кіммерійців. На території Лівобережного Полісся і північних районів лісостепової зони України поширена з

III тис. до н. е. Мар'янівська і генетично з нею пов’язана Бондарихинська культури, які походять від неолітичної культури Ямково-гребінцевої кераміки У-ІІІ тис. до н. е., поєднаної з фінно-угорськими племенами [12, 130-132].

На півдні Центральної Європи в ХІІ-УІІІ ст. до н. е. поширюється, як про­довження культури Полів поховальних урн, Гальштатська культура. Носіями цієї культури були кельти — ранньоісторичний етнос Центральної, Західної і Півден­ної Європи, відомий також як європейські галли і малоазійські галати.

Продовженням Білогрудівської культури кінця ІІ тис. до н. е. стала Чорнолісь- ка культура І тис. до н. е., поширена на території Середнього Подніпров’я в епоху раннього заліза. Чорноліські племена ранніх слов 'ян переважно займалися орним землеробством. Їх степовими сусідами були кіммерійці, а в Дністро-дунайському межиріччі — гето-фракійські племена. Чорнолісці створили потужну захисну систе­му з 12 фортець, які зводилися на берегових мисах з глибокими ровами. Відомий союз чотирьох племінних об’єднань («Чорноліський союз») ранньослов’янських племен Середнього Подніпров’я, який згадується в античних джерелах під загаль­ним найменуванням «сколоти». Зі слов’янами, а також фракійцями пов’язують і Лужицьку культуру, яка сформувалася у Східній Німеччині і на значній території Польщі, Південної Чехії і Словаччини в ХІУ-ІУст. до н. е. [14, 140, 145]. Поява та розвиток слов’янської спільності показано на рис. 19.

Рис. 19. Поява та розвиток слов’янської спільності

Індоєвропейські племена почали міграцію з Північного Причорномор’я і прилеглих районів не пізніше III тис. до н. е., розселившись по величезних просторах Євразії. Одними з перших у цих процесах були хети, які належали, ймовірно, до арійсько-гре- ко-вірменської спільноти і асимілювали північнокавказьких хатів. Місцем їх поши­рення стала Мала Азія, де на початку II тис. до н. е. виникла потужна Хетська держава з синкретичним пантеоном богів (разом їх налічувалося більше тисячі). Водночас у хетському пантеоні чітко простежуються індоєвропейські корені.