ДРАВІДИ та їхні мови
Найхарактернішими представниками цієї раси є народи Південної Індії, більшість з яких належать до дравідійської мовної сім'ї (40. 23].
Дравіди — група народів в Індії, переважно на півдні (телугу, таміли, малаялі, каннара, тулу), а також нечисленні народи, в основному в гірських і лісових районах, що значною мірою зберегли архаїчну культуру (гола.
кота, куруча, бадача та ін.|. народи у Центральній Індії (ораони, гонди та ін.), Пакистані і сусідніх районах Афганістану та Ірану (брагу!). Загальна чисельність — близько 190 мли чол. Належать переважно до південноіндійськоі раси. Говорять мовами дравідійської сім'ї. Дравіди — давнє, доарійське населення Індії; багато вчених вважають їх творцями Харап- пськоі цивілізації. У І тис. до н. е. існували держави Аидхра, Пандья. Чола. Мера. Дравіди створили високу культуру (літературу, мистецтво, театр тощо). У XVII — XVIII ст. англійські колонізатори захопили райони розселення дравідів, розпочали переділ їхніх земель, роздробивши етнічну територію дравідійських
народів (у сучасній Індії таміли населяють в основному штат Тамілнад, телугу — штат Андхра-Прадеш, кайнара — штат Карнатака, малаялі — штат Керала) (40. /57].
Дравідійські мови, поширені на території Південно-Азіатського (Індійського) субконтиненту (переважно в Індії, особливо в південних штатах), а також у Пакистані, Південному Афганістані. Східному Ірані, частково у Шрі-Ланці, країнах Південно-Східної Азії, на островах Індійського і Тихого океанів і в Південній Африці, мають неясні генетичні зв'язки з іншими мовними сім'ями. Як вже згадувалося, найбільш переконливою здасться гіпотеза про спорідненість (або про тісні мовні контакти) з уральськими мовами (29. /39]. Етногенез дравідів, їхні первісні міграції, історичний розвиток окремих дравідійських мов досліджені недостатньо Серед лінгвістів поширене уявлення про існування протодра- відської мовної спільності, яка почала розпадатися, ймовірно, у IV тис. до н. е, Припускається, що міграції дравідів на територію Індійського субкоіггинеигу відбувалися раніше, ніж міграції носіїв інших мов індійського мовного ареалу (індоарійських і мунда — західної групи мов австроазіатської сім'ї). Контакти з мовами індоарійськими та мунда мали велике значення мя розвитку дравідійсь ких мов. Писемність існує тамільською мовою, телугу, тулу, каннара 1 малаялам, решта мов не мають письма (29. 139-140].