Мон-кхмерські народи і їхні релігії
к/учасні мон-кхмерські народи з культурного погляду прийнято поділяти на дві групи. До однієї належать народи, що говорять мовами групи семанг-сакай і па· лаунг-ва і зберегли елементи традиційної культури, такі як ва Бірми, семанги 1 сеної півострова Малакка, до другої — власне кхмери і мони, міфологія і релігія яких з перших століть нашої ери зазнавали впливу індійської культури (33,/74].
«Уламки» австралоїдів
Ва — народ групи прських моиів на північному сході Бірми, північному заході Таїланду, у Лаосі та Китаї. Загальна чисельність — 540 тис. чол. Належать до південноазіатської раси з ослабленими монголоїдними ознаками. Ва — нащадки найдавнішого населення Індокитаю. Займаються ручним вирубно-вогневим землеробством (рис, пшениця, просо, кукурудза), полюванням на тигрів, леопардів, гірських коьлів, ведмедів, а також лісовим збиральництвом. Мисливством займаються чоловіки, землеробством і збиральництвом — жінки [40, //9].
До австралоїдів належать також вже описані у главі 24 семанги І сеної. Слід зазначити, що окремі ознаки сеноїв свідчать про їхні зв'язки з гірськими кхмерами Центрального і Південного В'єтнаму.
МОНИ І Кхмери
Мони (самоназва — «людина») — народ на півдні Бірми і в Таїланді Чисельність — близько 820 тис. чол. (1992 р.) Нале жать до південноазіатської перехідної раси. Мони — корінне населення Індокитайського півострова. На початку нашої ери заснували на півдні Індокитаю держави, відомі згодом під назвами Пегу, Татхоун. Дваравап. їм належать великі досягнення в зодчестві, образотворчому і прикладному мистецтві. Мони - перші будівники іригаційних систем у Бірмі. Основні заняття — поливне рисівництво, городництво, садівництво, риболовство. З ремесел поширені ткацтво, гончарство, виготовлення човнів. Зберігся звичай шанування різноманітних духів; розвинені астральні уявлення, шаманство (шамани — зазвичай жінки).
Практикують трупоспалення (на відміну від бірманців) (40, 3/0).Кхмери — основне населення Камбоджі. Живуть також у В'єтнамі й Таїланді. Загальна чисельність — 10.35 млн чол. (1992 р.). Належать до південно- азіатської перехідної раси. Мають писемність на основі особливого алфавіту південноіндійського походження. Походять кхмери від населення держав Фу- нань (I —VI ст. н. е.) і Ченла (VI —Vili ст.). Місцевий, можливо австронезійсь- кий, субстрат був поглинений кхмерами до епохи імперії Камбуджадеша (IX — XIII ст.). Основне заняття — заливне орне землеробство (основні культури — рис і цукрова пальма). Селища лінійного планування; домашні промисли — об-
робка дерева, міді. плетіння. гончарство, ткацтво. Основа харчування — рис і риба. Традиційний шлюб матрилокальний. жінка в родині мас великий авторитет. Поширеними були підробітки Ідо року) і викуп за наречену. У 12-річному віці діти проходять ініціацію — ритуал вистригання волосся (корсак). Високо- розвиненими були храмова архітектура, фресковий живопис, різьблення по дереву (40, 243-244]. Зразки мопського і кхмерського архітектурного храмового стилю показані на рис. 80 (див. кольорову вклейку).
Традиційні вірування
Для релігійно-міфологічних уявлень народів з рисами архаїчної культури, таких як семанги 1 ва, характерні вірування в різноманітних духів, персоніфікація природних явищ — грому, дерев. Первісні космогонічні образи у мон-кхмерів, як правило, жіночі. Наприклад, у семангів — Маноі (створювачка світу), у монів — ітангейя Сан- гасої (перша жіноча істота). До групи космогонічних міфів мон-кхмерів входить міф про первісне існування кількох сонць.
Поширений у мон-кхмерів міф про гарбуз пов'язаний із сюжетом про всесвітній потоп і про врятування двох людей брата і сестри. Міф про врятування брата і сестри — основний антропогонічний мотав. У мон-кхмерів, як і в інших народів Індокитаю, поширені міфи шаманського циклу. У них часто оповідається про Світове дерево, яке є засобом зв'язку людей з Небом.
Великий цикл міфів пов'язаний з чарівним мечем, що уособлював специфічний зв'язок міфічних об'єктів. Чарівний меч — носій небесного вогню — втілює чоловічий принцип, а піхви, що мають водяну символіку, — жіночий. Таке протиставлення всередині певної єдності виявилося в історії Індокитаю: у найменуванні «морських« і «континентальних» народів, у назві ранньої кхмерської держави Ченли, що розпалася на Ченлу суходолу і Ченлу води, та ін.У мон-кхмерів ще до індійського впливу Існували релігійно-міфологічні уявлення про хтонічних духів і змієподібних істот нагів. Шанування духів місцевості (неак та) як хтонічних сил виявилось у культах гір і короля-дева· раджі. Основним джерелом уявлення про доброзичливих змієподібних нагів було шанування крокодила. Історично культ нагів давніший за культ драконів. Мотав боротьби зі зміями у міфології мон-кхмерів та їхніх сусідів поширений меншою мірою.
Пантеон злих духів у мон-кхмерів складається найчастіше з духів, що були душами людей, які померли передчасною смертю. Злі духи шкодять людям, насилаючи хвороби, і не стають божествами космічного масштабу (33. П, 175].