Релігія в'єтів і мионгів
В’єти (або в'єтнамці) — основне населення В'єтнаму. Живуть також у Таїланді. Лаосі, Камбоджі. Китаї, США і Канаді. Загальна чисельність — близько 62,15 мли чол. (1992 р.). Належать до південноазіатської раси.
У середині І тис. до н. е. племена в'єт жили у басейнах річок Сіцзян і Хонгха. Безпосередні предки в'єтів — племена епохи бронзи. У IV-111 ст. до н. е. вони становили ядро племінного союзу Ванланг, який у 267 р. до н. е. був розгромлений племенами тейау. На території Північного В'єтнаму утворилася їх держава Аулак. Проте тейау були асимільовані лакв’єтамк (найчисленніша і найрозвиненіша група в'єтів). У 207 р. до н. е. державу Аулак було включено до складу держави лакв'єтів Намв'єт, захопленої в 111 р. до н. е. Китаєм. Як наслідок, в'сти зазнали впливу китайської культури На початку X ст. н. е. було відновлено незалежність в'єтів; виникає в'єтська централізована держава Дайв'єт. У 1945 р. відбулася соціалістична революція, у 1976 р. — возз'єднання В'єтнаму'.Традиційне заняття в'єтів — орне поливне землеробство (основна культура — рис). Розвинені річкове і морське риболовство, ремесла. Основна їжа — рис. овочі, рибні продукти, чай. Система спорідненості арабського типу. Розвинений фольклор: легенди про володаря-дракона Лака — першопредка, про давніх войовниць — сестер Чинг та ін. Існує дуже давнє театральне мистецтво, популярні струнні інструменти (гітара, двострунна скрипка). Серед більшості віруючих в'єтів поширений буддизм, тісно переплетений з даосизмом, конфуціанством, культом предків [40, 127].
МИОНГИ
Мионги (з тайськ. — район, область) — народ у В'єтнамі, що населяє долини гірських районів кількох провінцій. Загальна чисельність —близько 750 тис. чол.). Належать до південноазіатської перехідної раси. Говорять мовою мионг в'єт-мионгської групи австроазіатськоі сім'ї. Споріднені з в'стамм. Згідно з найпоширенішою гіпотезою, предки мионгів відокремилися від лакв'єтів, які жили на півночі В'єтнаму в Х-ХІ ст.
Окремі риси культури мионгів сягають епохи бронзи. Основні заняття — вирощування рису, кукурудзи, овочів. Важливу роль відіграють скотарство, птахівництво, риболовство. Традиційною формою соціальної організації була сільська община на чолі із знаттю. Родина нечисленна, шлюб патрилокальний. Рахунок спорідненості патрилінійний. Будинки дерев'яні на палях, прямокутні, з чотирисхилим дахом. Зберігаються традиційні вірування — культи духів, предків та ін. [40, ЗІ7|.В'emu — народ давньої розвиненої культури з багатовіковою традицією писемної культури. Мионги, які за етнічним походженням, мовою, матеріальною і духовною культурою найближчі до в’єтів. до серпневої революції 1945 р. мали архаїчний патріархальний устрій життя; вони не створили власної писемності (33, 1, 254]. Релігійно-міфологічні мотиви втілились у пам'ятках образотворчого мистецтва бронзового віку — донгшонської культури (V-1! ст. до н. е.). На ритуальних бронзових барабанах та інших речах зображено стилізовані сонячні диски з розбіжними променями, тотемних тварин (лань. птах), розміщених навколо Сонця, людей в одязі та головних уборах з пір’я, що підтверджує існування у давніх в’єтів солярного міфу і пготе.чшіх уявлень. Про поширення землеробських культів родючості та відповідних ритуалів свідчать знайдені бронзові тісно сплетені чоловічі та жіночі постаті, а бронзові фігурки жаб (як доповнення до історико-етнографічного матеріалу) дають підстави стверджувати, що їх шанували як подательок дощу
Космогонічний міф в’єтів зосереджений навколо Тхен Чу Чьой («духа, що підпирає Небо»), який упорядкував первісний Хаос і відокремив кам'яним стовпом Небо від Землі Збереглося багато міфів та легенд з етіологічними кінцівками про походження різних явищ природи, про топографічні особливості рельєфу місцевості тощо. Деякі з них пов'язані з шануванням гір. Широко відомий міф про переможну боротьбу найвищого в пантеоні духів Шон Тиня («гірського духа*), який проживає на священній горі Танвієн.
проти Тхюй Тиня («духа вод»). Із землеробськими уявленнями пов'язаний образ Онг Тао, духа Землі та домашнього вогнища; Імовірно, це в'єтськин варіант божества родючості, що вмирає і воскресає. Дуже стійкі у в’єтів та інших народів В’єтнаму уявлення про доброго і мудрого духа рису (33. І. 255].Етногенетичний міф у в’єтів являє собою оповідь про народження пер- шопредків народів зі 100 яєць, що розміщувались у мішку, який народила красуня Еу Ко у шлюбі з Лак Лаунг Куаном (обидва вони ведуть свій родовід від божеств і духів). Лак Лаунг Куан («володар дракон лак») як культурний герой встановлює феодальні норми. Окремі духи — заступники в’єтів мають давній зооморфний вигляд: черепаха, дракон (у зображеннях X ХЇП ст. зберігає ЗМІЄ- подібність). Спостерігається одушевления трав, квітів, а також дерева баньян, у міфах про який можна побачити ознаки Світового дерева. Багато нижчих демонів. Поширені культи Місцевих духів-заступииків, духів, що сприяють розвитку ремесел і професій
Для міфології мионгів завдяки великій міфолого-ешчній оповіді аПароджен- ня Землі і народження Води» характерна певна системність. У цьому творі оповідається про процес першотворення, сотворіння елементів космічної світобудови з Хаосу, про великий потоп, після якого виросло величезне дерево. З дерева народилася богиня За Зен, прародителька людського роду (33. І 256].