Релігія і міфологія мяо-яо

Народи групи мяо-яо живуть розкидано на великих обширах Південного та Південно-Західного Китаю і Північного Індокитаю. До них близькі ше в Китаї й окремі нечисленні етноси [33. II, /92|.

Мяо

Мяо - народ на півдні Китаю, півночі В'єтнаму, у Лаосі. Таїланді,

Бірмі. Загальна чисельність — 8,53 млн чол. (1992 р.). Розрізняють кілька груп мяо: білі, червоні, чорні, сині, строкаті. Основною зовнішньою озна­кою розмежування цих груп є переважаючий колір жіночого одягу'. Належать до південноазіотської перехідної раси. Близькі до яо. Говорять мовою мяо (хмонг) групи мяо-яо австроазіатськоі сім’ї [40. 317—318]. Нагадаємо, що мови мяо-яо — маловквчена група споріднених мов Східної Азії, зв’язки якої з інши­ми групами або родинами поки що не з'ясовані. Припускається, що мови мяо- яо утворюють самостійну мовну сім'ю [29. 319]

Первісною територією формування мяо була сучасна провінція Гуйжчоу і західна частина Гуансі-Чжуанського автономного району (КНР). Розселення мяо відбувалося хвилями аж до початку XX ст. Основні традиційні заняття — вирубно-вогневе і богарне землеробство (рис), ремесла (вишивання, ткацтво). Основна іжа — рис. Живуть у селах з однією головною вулицею, що в'ється зигзагами. Основою соціальної організації була патронімія, глава якої (туйот- лав) був водночас жерцем. Система спорідненості перехідного типу між га- вайською і англійською [40. 3/8].

Я О Яо — народ на півдні Китаю, на півночі В’єтнаму і Лаосу, а також

у Таїланді та Бірмі. Загальна чисельність — 2,75 млн чол. (1992 р.).

Яо належать до південноазіотської перехідної раси. Говорять мовою груши мяо- яо австроазіатськоі сім'ї. Спільні предки яо і споріднених з ними мяо — най­давніше населення півдня Східної Азії. У культурі яо простежуються зв'язки з австронезійськими народами. Відокремлення яо від мяо могло спричинитися просуванням з півдня тайських (чжуан-дунських) народів у І тис.

Вірування

У релігійно-міфологічній системі мяо-яо багато подібного з релігій­ною міфологією китайців, але найдавніші сюжети міфів переклика­ються з темами міфів ширшого кола народів Східної, Південно-Східної та Цен­тральної Азії (33, II, 192]. Пантеон мяо складається з духів місцевості (скель, полів, дерев, ручаїв тощо), дому і категорій вищого рангу: духа Землі Сієнше- на, духа гір Душена, духа грому Лонгвана і наймогугнішого — Володаря Неба — Анга. Аналогічні божества мають і яо.

Згідно з міфом мяо про створення світу, колись Земля і води бумі з'єд­нані й усе огортала темрява. Вищий дух поділив суходіл і води, підняв Небо і підпер його срібним стовпом, створив небесні світила. Потім зліпив із грязі тіло людини, створив з неї тварин і рослини. До цього циклу в окремих групах мяо належить міф про боротьбу першого велетня шамана Еду з демоном, який накликає хвороби 1 смерть. Продовженням міфу про створення світу є також міф про потоп. Люди, яким стало тісно на землі, вирішили драбиною підняти­ся на небо. Проте володар Неба тих. хто піднявся, вбивав блискавкою. За іншою версією, люди почали зводити вежу, але бог змішав їхні мови, і люди, розділив­шись, не добудували вежу. Уціліли тільки брат і сестра, які врятувалися в де­рев'яному барабані, куди вони взяли зерна і кількох тварин Від цього по­дружжя виникло післяпотопне людство*.

У мяо існує також міф про рай і первородной гріх У раю люди їли овочі і ніхто не працював. Одна жінка з'їла заборонену ягоду, і володар Неба за це прирік людей працювати Спочатку люди були безсмертні, але через цю прови­ну їхній вік скоротився до 800 — 900 років, а згодом став такий, як тепер. Як і в деяких інших народів Далекого Сходу, у мяо є міф про численні сонця і місяці. з яких дотепер збереглися лише одне Сонце і один Місяць.

У мяо відомий переказ про те, що їхній народ жив колись у країні Ндо- лаокраиг, де півроку триває ніч, а півроку — день (що відповідає тільки арк­тичним широтам). Рослини й люди там бумі невисокі, а земля була покрита снігом Одяг шили з хутра. Важливе місце у міфології мяо посідає сюжет про походження мяо-яо від собаки Паньху і його дружини-принцеси. У яо Паньху виконує також функції головного духа-охоронця і захисника. Паньху допомагав яо в їхніх давніх мандрівках морем [33, П, 193].