Давньоєгипетська космогонія, як і всі інші відомі нам архаїчні перекази про створення світу, починається з Хаосу, головними характеристиками якого є «пітьма», «порожнеча», «ніщо», «відсутність», «ніч».

Водночас усі ці майже не- диференційовані означення знаходять своє уособлення в первозданній водній стихії, споконвічному Світовому океані, у якому на певному етапі відбувається перша диференціація: поділ Хаосу на сили руйнування і сили творення.

Проте ці божества мають уже статеву відмінність, являють собою чоловічі й жіночі паралелі первозданної стихії, з якої народжуються перші боги-деміурги андрогінної природи (не завжди, щоправда, вираженої) — Атум, Птах та ін. Ця андрогінна стадія творення фіксується практично в усіх стародавніх релігійно-мі­фологічних системах і, ймовірно, символізує «недиференційований» початковий етап появи Космосу з Хаосу. Наприклад, у давньоєгипетській богині Нейт з міста Саїса поєднувалися водночас чоловіче й жіноче начала. Вона була наділена функ­ціями деміурга й створювала богів і людей. Її називали «Велика Нейт — батько батьків і мати матерів». Нейт — богиня війни і полювання, води і моря, а також мати бога-крокодила Себека й узагалі всіх крокодилів (її зображували жінкою, яка годує грудьми двох маленьких крокодилів). До того ж вона була причетна до культу мертвих і володіла могутньою магічною силою [90, ІІ, 209], тобто явно належала до суміжно-хаотичного (або водно-хтонічного) світу, тісно пов’язаного з магією.

Іншим прикладом космічного божества-гермафродита є Хапі — давньо­єгипетський бог Нілу, подавець вологи і врожаю, батьком якого був первісний океан Нун. Ці боги-андрогіни (як і Атум, Птах та ін.) хоч і є двостатевими істотами, але вже мають виразну чоловічу (Хапі) або жіночу (Нейт) акцентуацію. Давніші боги, очевидно, такої статевої характеристики не мали, і їх поділ на чоловічі й жіночі божества відбувався за певними стадіями: спочатку повна андрогінність, потім андрогінність «акцентуйована» (або на жіночу, або на чоловічу природу) і нарешті — поділ на «чоловічих» і «жіночих» богів. Потім, судячи з характерних матріархальних рис практично всіх архаїчних суспільств, на перший план вихо­дять боги жіночого начала, які після дуже довгого періоду домінування поступо­во, але неухильно поступаються першістю чоловічим божествам.