Ханаанейська космогонія
Наприкінці ІІ тис. до н. е. досягають розквіту міста фінікійського узбережжя Ханаану — Тір і Сідон, у яких домінують культи місцевих богів. Верховним богом тут стає Мелькарт (Цар міста).
У Бериті вирізняється свій заступник міста — Єво і довкола нього складається свій цикл міфів. З міфологічного циклу, присвяченого цьому богові, виросла біблійна сакральна традиція.Розгорнуте оповідання угаритських міфів про суперництво богів старшого і молодшого поколінь, про їхню спільну боротьбу із силами руйнування, про контакти небожителів з людьми припускає існування розгорнутої ханаанейської космогонії. Ця космогонія була систематизована наприкінці ІІ тис. до н. е. фінікійцем Сайхонятоном, що жив у Бериті або Тірі. Згідно з цим автором першоелементами Космосу ханаанеї вважали повітря і Хаос (вода), від яких походять вітер і бажання (пристрасть), що породили Муту й водночас — життєву силу у вигляді рідкого бруду, мулу. Внаслідок всесвітньої катастрофи — пожежі — виникає Космос і з’являються живі істоти. За аналогією з іншими близькосхідними міфологіями можна припустити, що Латану, «плазуючий і гнучкий змій», був суттю Хаосу або Світового океану [178, УІ, ч. І, 103].
Ще одну космогонічну схему ханаанеїв запропонував інший фінікієць — Мох, сучасник Сайхонятона, учений, якому приписували теорію про атомну будову матерії. Відповідно до його схеми першоелементами були ефір і повітря, від яких походить Хусор (або Кусар-і-Хусас), який цього разу виступає як бог-тво- рець.