Міфи про Всесвітній потоп, як нам відомо з попередніхтомів, є широко розповсюдженими.
При цьому потоп у всіх відомих міфах насилає Бог-Творець, а рятує окремих людей від нього, як правило, його антипод. Наприклад, у шумерській міфології потоп насилає Енліль, а рятує Утнапішті з його родиною змієбог Енкі; у грецькій міфології Девкаліона і Пірру рятує від насланого Зевсом потопу богоборець Прометей; у буддистських легендах Будду від потопу рятує наг-змій.
Очевидно, у первинних біблейських міфах потоп наслав Елохим, а рятував Ноя з його родиною Єгова. Примітно, що Ной, після спасіння від потопу, робить жертвопринесення і садить виноградну лозу — символ змієбога Діоніса.Образи зміїв-нагів, як ми бачили, широко представлені в індуїзмі і буддизмі, а також в інших системах вірувань Індостану. Наги-змії, згідно з цими уявленнями, колись володіли всією землею, що нагадує період владарювання динозаврів- драконів. Можливо, пам’ять про той далекий період знайшла своє відтворення у перших книгах індійської «Махабхарати», в якій згадуються багаторічні жертвопринесення змій, а також у Християнському Апокаліпсисі Св. Іоанна, в якому вказується на давню війну «на небесах» і скинення «на землю й море» диявола- дракона з його численним військом. Згідно з віруваннями Індії наги-змії були вигнані під землю, але не втратили здатність перетворюватися на людей, особливо заради того, щоб ставати дружинами королів і героїв. Таким чином наги-змії могли перетворювати потомство найвідоміших і найбільш «якісних» людей на своїх прихильників, оскільки передавали їм свої рептилоподібні властивості. Примітно, що в біблейських та інших історичних легендах про давніх євреїв збереглося чимало сюжетів про те, як у різних правителів і героїв з’являлися в ролі дружин і рабинь єврейські жінки, що нагадує наведені вище прийоми нагів.
Наги-змії, згідно з легендами, ревні прибічники й захисники буддизму. Можливо, це пояснюється тим, що буддизм являє собою «релігію без Бога», а там, де немає Бога-Творця, завжди можна посісти його місце антиподу, тобто змієбогу, дияволу.
Тому у зв’язку з цим примітним є визначення Ісусом Христом іудеїв як «дітей диявола» (Іо. VIII, 44), що також певною мірою свідчить про існування «темного» людства, протиставленого «світлому». При цьому однією з найхарактерніших ознак культу змієбога, символом якого є фалос, слугує обряд обрізання, відомий австралійцям, неграм, єгиптянам (очевидно, після появи культу Амона-кобри), євреям та деяким іншим етнорелігійним суспільствам. Цей обряд відомий і пігмеям — представникам негрильської раси негроїдів, споріднених з негритоською расою австралоїдів. Цілком можливо, що негрилли і негритоси належать до однієї з найдавніших рас людства, яка, змішуючись з протилежною їй расою, породила всю сучасну різноманітність людського світу. Пігмеї, як відомо, відрізняються низьким зростом (трохи більше 1,4 м), жовтуватим відтінком шкіри, вузькими губами, вузьким і низьким переніссям. Серед їхніх основних тотемів — змія, традиційне вірування — магія, а всі культи мають лунарно-грозовий характер. Можливо, що ця давня низькоросла раса з лунарно-фалічними віруваннями колись вела боротьбу (а частково й змішувалась) із такою самою давньою високорослою расою солярних вірувань, про що збереглися легенди про війну «коротковухих» та «довговухих» на о. Пасха.Таким чином, поява всіх існуючих нині людських рас могла статися через давні змішування різних антропологічних типів: довго- і короткоголових, високого й низького зросту, світлого й темного кольору шкіри. При цьому одні з них належали до неандертальців, інші — до кроманьйонців. В одних з них більше, ніж в інших, були виражені реліктові рептилоподібні структури.
Космічні катастрофи, що несли за собою загибель або рептилій-динозаврів, або посейдонських атлантів, або розбещеного каїнітами людства, не могли повністю знищити первинне втручання в життя змієбога. Від знищених динозаврів беруть свій початок перші ссавці, які передають по біологічному ланцюгу реп- тилоподібні структури своїм нащадкам, включаючи людський рід. Атланти, які загинули на острові в океані, ймовірно, встигли залишити своє потомство в численних материкових колоніях. До врятованої від потопу родини Ноя належали, здогадно, і нащадки каїнітів, на що вказує, наприклад, поведінка одного з його синів — Хама*. Таким чином, людство, не зважаючи на безліч катастроф (із Всесвітнім потопом включно), не змогло повністю звільнитися від своєї «темної», демонічної складової, що веде до подальшого знищення світу.