«Світле» й «темне» людство
У попередніх томах цього видання, розглядаючи системи вірувань, ми неодноразово стикались із образами деміургів протилежної природи, які створювали «світле» й «темне» людство. Наприклад, у Полінезії, на знаменитому острові Пасха досі відомі два боги-антиподи: верховний бог-творець Макемаке («Світлий»), пов’язаний із Сонцем і символічним вогнем, і бог-руйнівник Уоке, символом якого був Місяць.
Збереглися також перекази про війни між різними групами людей — між «худими» і «товстими» або «довговухими» і «коротковухими» (можливо, останнє визначення є синонімом «довгоголових» та «короткоголових»).У кам’яномогильній, шумерській та східносемітській міфологіях також відомі образи деміургів-антиподів під іменами Енліля і Енкі (ім’я останнього нагадує полінезійського Уоке). Перший з них був пов’язаний з вогненно-уранічним світом, другий — з водно-хтонічним. При цьому нащадки Енкі — «владики землі», «владики низу» — виходять невдалими. Наприклад, у шумерському міфі «Енкі і Нінмах» захмелілі Енкі і богиня-мати Нінмах ліплять людей з глини підземного океану Абзу, але в них виходять потвори: неспроможна народжувати жінка, безстатева істота тощо. Подібний образ має й слуга героя Гільгамеша — Енкіду (букв. «Енкі великий»), який так само виліплюється з глини богинею Аруру (можлива іпостась Нінмах як Богині-Матері): його тіло вкрите шерстю, він не знає цивілізації, живе в степу, близький до диких тварин. При цьому сам Енкі (або Ейя, Еа, Хайа) має риси змієбога, що протистоїть уранічному Енлілю.
Схожим на Енкі в міфології монголів і тюрків є владика царства мертвих Ерлік (Ерлен), який також виступає деміургом і протистоїть іншому деміургу — небесному Ульгеню. Ульгень, як верховний бог, сидить на золотому троні в золотому палаці з золотими воротами, розташованому над усіма світилами у вищій і центральній точці світобудови, а Ерлік — у палаці з чорного багна (або чорного заліза), який стоїть на березі підземного океану або поблизу злиття 9 річок, що течуть людськими сльозами.
Ерлік — Чорнобог, який їздить на чорному бику і має чорну змію замість батога. Він насилає хвороби на людей, аби примусити їх до жертвопринесення, він змушує душі померлих служити собі або відправляє їх на землю творити зло. В Ерліка чорні очі й вуса, роздвоєна борода до колін, скуйовджене волосся, рогата голова бика з трьома очима в ореолі язиків полум’я. Він величезного зросту, на ньому — намисто з черепів, у руках жезл і аркан, а також дзеркало. Ерлік — це диявол, який створює «темне людство» паралельно з небесним Уіьге- нем, який творить «світле людство». Ерліку також приписується створення ведмедя, борсука, крота, свині та різних гадів: змій, жаб, ящірок тощо.З Ерліком (Ерленом) монголів і тюрків має схожість і Ер-лан китайців — божество води (як і шумерський Енкі). Храми Ер-лана були збудовані вздовж усієї течії Янцзи. У них він зображувався суворого вигляду молодим чоловіком з третім оком на лобі, з темним обличчям і червоним волоссям. У жертву йому приносили агнців. Імена Ерлен і Ер-лан сягають епітета владики індуїстського пекла — Ями, з іменем якого співзвучне ім’я західносемітського Ямми, а останнього — з іудейським Яхве, якому також приносили в жертву агнців, що символізували солярно- уранічне начало світобудови.
З іменем Ерліка й Ер-лана співзвучні імена подібних персонажів з інших міфологій. Наприклад, Ереба — персоніфікація темряви у грецькій міфології, сина Хаоса і брата Ночі; Еріди — персоніфікація розбрату, дочки Ночі і внучки Хаоса, яка породила голод, жалобу, вбивства, суперечки, скруту, війни та працю; Ерікса — сина Посейдона і Афродіти, якого вбив солярний Геракл; Ерідани — річки, народженої Океаном і Тефідою, в якій загинув сонячний син Фаетон; Ериній — змієподібних богинь помсти, народжених Геєю-Землею, яка увібрала кров оскопленого Урана (за іншою версією, вони — породження Ереба та Ночі) та ін. У шумеро-аккадській міфології з наведеними іменами темних божеств співзвучні імена Ерешкігаль — володарки підземного царства (старшої сестри Інанни — Афродіти); Енмешарри — найдавнішого бога підземного світу; Ерре — бога війни та чуми тощо.
При цьому триокі образи Ерліка і Ер-лана нагадують образ такого самого триокого індуїстського бога-руйнівника Шиви. Загалом цей тип деміурга пов’язаний з хаосом, темрявою, війнами, катастрофами, водним і підземним світом.З іменами двох богів-антиподів ми зустрічаємось і в Біблії, де Елохим представлений у ролі універсального володаря і Бога-Творця, а Єгова-Яхве — лише в ролі деміургічного ремісника і садівника. З цими іменами в біблейській Книзі Буття пов’язані й два різних сюжети про створення людей. При цьому деякі дослідники (наприклад, З. Сітчин) вбачають в образах Елохима та Єгови продовження образів шумерських Енліля й Енкі, а в сцені спокуси Єви змієм під останнім розуміють змієбога Енкі. Першим сином Єви був Каїн, який учинив перше вбивство (свого брата Авеля) і дав початок «каїновим» нащадкам, тобто «темному» людству. При цьому Каїн був помічений особливим знаком, під яким розуміють роги (рогами, як ми бачили, відмічене й зображення Мойсея). У подальшому нащадки Каїна (очевидно, сина Змія і Єви) змішувались з нащадками Сифа (третім сином Єви і Адама), що призводило до все більшого гріхопадіння людства, і Богом було прийнято рішення про знищення його потопом.