Два види створених істот
Про два види створених істот йдеться і в центральній книзі «Махабхарати» — «Бхагавадгіті». Бог Крішна пояснює це Арджуні так: «... існує два види створених істот. Одні називаються божественними, а другі — демонічними...
Божественні якості ведуть до визволення, тоді як демонічні — сковують... Гординя, пихатість, марнославство, гнів, грубість і невігластво — ці якості притаманні тим, хто має демонічну природу... Демони не знають, що треба робити, а чого — не треба. В них немає ні чистоти, ні достойної поведінки, ні правди. Вони говорять, що цей світ нереальний, у нього немає ні підґрунтя, ні Бога, який керував би ним. Вони стверджують, що світ виник із плотського бажання і що ним править хтивість. Тому демони, втративши себе і не маючи розуму, всю свою діяльність спрямовують на знищення світу. Втішаючись ненаситною пожадливістю і поглинуті марнославством, гординею і облудним престижем, демони, перебуваючи таким чином у стані ілюзії, завжди під впливом нечистої діяльності і скороминучості. Вони вважають, що задоволення почуттів — перша необхідність людської цивілізації. Таким чином, до кінця життя їх тривоги невимірні. Охоплені путами сотень тисяч бажань і поглинені пожадливістю і гнівом, вони здобувають гроші неправедним шляхом заради задоволення почуттів... Так, постійно стурбовані і стривожені, заплутавшись у павутинні ілюзій, вони потрапляють в занадто сильну залежність від почуттєвих задоволень і потрапляють в пекло... Введені в оману брехнею, силою, гординею, хтивістю і гнівом, демони починають заздрити Верховній божественній особі, яка перебуває в їхніх тілах і в тілах інших істот, і богохулять істинну релігію. Заздрісних і злих, негідних серед людей, Я постійно скидаю в океан матеріального існування, в різні демонічні форми життя. Багаторазово народжуючись серед демонічних форм життя, такі люди ніколи не можуть наблизитися до Мене. Поступово вони опускаються до найогидніших форм існування. Троє воріт відкривають дорогу до пекла: хтивість, гнів і жадоба. Кожна розумна людина повинна відмовитись від них, оскільки вони призводять до деградації душі» (Бх. XVI, 4-21).Наведені слова Крішни, якого багато релігієзнавців ототожнюють з Христом, справді нагадують численні місця з Нового Заповіту, особливо з Євангелія від Іоанна, де Христос говорить іудеям: «Ваш батько — диявол». Проте таке твердження може стосуватися, як ми бачили з «Бхагавадгіти», різних представників роду людського. Не виключено також, що «представники зміебога» присутні в кожній расі та в кожному етносі. Питання полягає лише в тому, наскільки
* Хам, очевидно, є родоначальником іберійсько-кавказьких народів. вони в них домінують. Наведена гіпотеза про меншу чи більшу наявність у живих організмах рептилоподібних структур дає змогу, на нашу думку, краще зрозуміти матеріальну природу богоборчих культів, орієнтованих на служіння змієбогу. Оскільки ми живемо в матеріальному світі, то логічно припустити, що навіть найвищі духовні уявлення повинні мати матеріальну основу, в якості якої виступають також певні мозкові структури, початок формування яких ховається в глибинах зародження життя. Такою матеріальною основою драконічної, богоборчої традиції можуть, на нашу думку, виступати рептилоподібнірелікти в організації психічного життя людини. Образ рептилії, змія, дракона зафіксований в якості антипода Бога-Творця практично в усіх солярно-уранічних релігіях, паралельно з якими існували та існують системи вірувань, де змієбог є головним об’єктом поклоніння. Відмітними ознаками останніх є, на наш погляд, фалічні культи, людські жертво принесення, обряд обрізання, підвищена роль змії, а також пов’язаний із нею Місяць і водно-хтонічний світ загалом. З огляду на викладене особливий інтерес викликають релігійні системи Індостану, де відбувалися багатовікові змішування різних людських рас, культур і вірувань, що зумовило в подальшому різноманітний синкретизм вірувань.