Головний представник водно-хтонічного світу
Тифону-Сету поклонялися у формі вертикального каменя (тобто фалоса), як і Шиві. Йому був присвячений козел (звідси «козел відпущення» у юдеїв). Тифон, утікаючи від Гора на ослі*, породив у Палестині
Єрусалим та Юдею (свідчення Плутарха).
Пізніше Тифону поклонялися у вигляді осла, і він злився з іменем єврейського бога. Сет, в езотеричному розумінні, те саме, що й син Ноя і Тифон, Тот і сатана — темний бік Осіріса, його супротивник. Гіксоси, які захопили Єгипет (і разом з якими туди прибули євреї), очевидно, віддавали перевагу Сету саме як супротивнику традиційного порядку, намагаючись тим самим виправдати свою загарбницьку владу (Сет, за однією з версій, намагається навіть зґвалтувати Гора). При цьому прибічники Сета вважали його (а не Осіріса) старшим братом, першим сином Нут та Геба (також, як і шумеро-аккадський Енкі, що, за однією з версій, вважав себе, а не Енліля, старшим сином Ана; можливо, цей сюжет перейшов і в біблійні тексти, де «першим» завдяки хитрощам стає Яков-Ізраїль замість законного Ісава).Руйнівна енергія Сета символізувалася крокодилами, гіпопотамами, ослами та збуджувала насильництво, сіяла розбрат.