Жіноча Паралель богів, що вмирають і воскресають
Вважалося, що стримувати негативну енергію Сета була владна тільки Ісіда, яка ототожнювалась, як вже зазначалося, з безліччю інших богинь: Хатор, Нефтидою (жіночий аналог фалічного Міна), Серкет (богиня в образі скорпіона, можливо, прадавня Іш- хара), Баст-кішкою («душа Ісіди»), Афродітою-Венерою, Деметрою, Іо (пра- родителька Європи), Герою, Артемідою-Діаною, Персефоною-Прозерпіною,
* На ослах возсідали також Діоніс та Гефест, як відомо з давньогрецької міфології, під час битви олімпійських богів з гігантами.
Нут, Мут та ін. Тобто Ізіда виступає як жіноче божество неба, землі, моря, підземного царства, як Венери та Місяця. Але головна її функція — бути жіночою паралеллю бога родючості, що вмирає і воскресає (один з головних символів Осіріса, який мав чорну або зеленкувату шкіру, — збуджений фалос). При цьому Ізіда пов’язана також із солярними богами, як мати Гора, якого греки називали Гарпократом (Гор-Па-Херд — найменування багатьох, переважно сонячних, божеств у вигляді дитини, яка тримає палець біля рота — знак мовчання). Стосунки між Ізідою та Гором не завжди гарні: збереглися згадування про те, як Гор колись зґвалтував Ізіду, або про те, як Гор відрубав їй голову (Тот одразу замінив цю голову на коров’ячу), після того як Ізіда змилостивилася над полоненим Сетом та відпустила його.
Осіріса іноді називали Елох, що нагадує біблійного Елохима. Уазар-Осіріс (на кшталт проявленого «невидимого бога» Амона-Амена) є, подібно Діонісу, зв’язуючим ланцюжком між головним божеством та людством. При цьому його фалос виступає своєрідним символом воскресіння після смерті. Осіріса з Діоні- сом-Думузі ріднить і ім’я Ізіди, яку в шумеро-аккадській астрології називали Нін- даранна (тобто «строката богиня небес», що нагадує кам’яномогильну Ніндару, а також один з титулів матері Думузі у шумерів — «дракон небес»). Проте в образі Ізіди-Інанни-Венери завжди присутні два протилежні та водночас доповнюючі один одного аспекти: вранішня зірка (греки називали її Еосфор, звідси фосфор — «той, що несе світло») та вечірня (по-грецьки Геспер та Веспер).