Солярні спасителі
Крім водяних нагів-драконів, яких ми розглянули вище і які символізують матерію та землю, існують ще й вогненні (духовні) наги, що також є наставниками-вчителями людей, оскільки культ сили породжуючого творіння завжди був у двох аспектах: небесному та земному, сонячному та місячному.
Звідси, найімовірніше, беруть свій початок аполлонійські (небесні, солярні) та діонісійські (водно-земні, місячні) протилежності. Наприклад, відомий лікар давнини Гіппократ був жерцем містерій Аскле- пія — сина Аполлона. Асклепіди були присвячені ескулапському культу змія-на- га, тоді як вакханки були присвячені культу Діоніса. Містерії Орфея (теж сина Аполлона) прийшли вже за містеріями Вакха-Діоніса, але значно відрізнялися від останніх: система Орфея є системою найчистішої моральності та суворогоаскетизму.
Орфея та Асклепія (Ескулапа) називали Сотером, тобто Спасителем (Аскле- пію був присвячений півень, який завжди пов’язаний із Сонцем). Орфея ототожнювали раніше з Христом, а Христа — з індійським Спасителем — Кришною. Кришну, попри те, ототожнювали з Аполлоном, а останнього — з іранським сонячним богом Мітрою, якого вважали Месією (до речі, католицьке Різдво і досі святкують 25 грудня — день народження Мітри, якого називали «Сонце непереможне»). Орфізм деякі дослідники вважають відповідним мітраїзму.
Цей ряд, пов’язаний з Небом і Сонцем, протистоїть такому самому ряду богів, що вмирають і воскресають водно-хтонічного походження, до яких належать Адоніс, Аттіс, Діоніс, Таммуз-Думузі (Фаммуз) та ін. Це пояснюється тим, що Сонце (як і вода, і пов’язаний з нею Місяць) теж є силою, що запліднює матерію
(але головною в нашій планетарній системі). Прикметно, що Осіріс теж називався давніми єгиптянами одним зі Спасителів людства. Можливо, таке розуміння пов’язане з однією з версій походження Осіріса, де він уявляється сином самого Сонця-Ра.