Астрологічні уявлення
Уявлення давніх про сонячний та місячний «ряди» світобудови знайшли, очевидно, своє відображення і в астрологічних вченнях (виникнення яких пов’язують із шумеро-аккадською та давньоєгипетською цивілізаціями, звідки вони потрапили в Давню Індію та Грецію).
В астрології Сонце «закріплене» за зодіакальним знаком Лева, оскільки він вважається «чоловічим» знаком, а Місяць — за «жіночим» Раком. Відповідно, одна половина зодіаку присвячена Сонцю, а інша Місяцю (звідси, можливо, беруть свій початок відомі ще з верхнього палеоліту «культи правої та лівої руки»). Сонце зазвичай вважалося головним «добрим» божеством, але й у його родині траплялися негаразди. Відомий, наприклад, давньогрецький міф про Геліоса, який жив на острові Родос і мав сім синів, один з яких був вигнаний з цього острова за братовбивство і втік до Єгипту. Відомий також прикрий випадок з іншим сином Геліоса — Фаетоном (від грецьк. «блискучий», «світлоносний», «лучезарний», що нагадує латинське ім’я Люцифера, який є одним з уособлень лукавого). Загалом «недобрими» божествами вважалися ті, які належали до водно-хтонічного «ряду» під «керуванням» Місяця (зрозуміло, крім «місяцепоклонників», у яких він виступав головним та добрим до них богом).