«Син землі» та «Собача зірка»

Близьким до водно-хтонічного ряду божеств є ангел смер­ті Самаель, від якого отримала розвиток і біблійна ідея са­тани. Самаель — це дух землі (наприклад, єгипет. Сата — букв. «син землі»).

землі» Апокаліпсиса, який пов’язаний з морськими чудовиськами, зокрема, і «звіром моря». З морем пов’язана й Афродіта-Венера-Ізіда, яка при втіленні у планетарне божество (як і в усіх інших втіленнях) мала, як зазначалося, два аспек­ти: вранішньої та вечірньої зірки. Вона пов’язана практично з усіма богами і бо­гинями (Інанна-Гештінанна, Деметра-Кора та ін.), що вмирають і воскресають. З Ізідою та Тотом-Гермесом єднають найяскравішу зірку Сиріус («Собача зірка»), яка в астрологічному розумінні є Анубіс — давнішній єгипетський Плутон (до Осіріса — чоловіка Ізіди). Анубіс водночас вважається сином Ізіди та Нефтиди. Сиріус (букв. «спопеляючий») раніше називався Сотіс — від імені давньоєгипет­ської богині Сопдет, яка з часом була ототожнена з Ізідою (тому Ізіда — це далеко не тільки Венера), а в період Давнього Царства (кін. ІУ — поч. ІІІ тис. до н. е.) щорічний (геліакічний) схід Сиріуса збігався з початком розливу Нілу (з цими двома подіями був пов’язаний початок нового року у давніх єгиптян). Відомий також цикл Сиріуса (так званий Сотіс), який становить 1460 років. У шумерів із

Сиріусом ототожнювався Нінурта-Нінгірсу, який, за одним з переказів, переміг семиголову гідру (тобто «Ніндару з Безодні»), а у вавилонян він вважався богом планети Сатурн (можливо, тому що був пізніше ототожнений зі своїм батьком Енлілем).