Зародження держави у східних слов’ян

Розвиток продуктивних сил приводив до розкладу родового ладу. Вже під кінець VI і на початок VII ст. родова община у східних слов’ян була в стані значного розкладу. На зміну родовому ладові йшов новий лад, заснований на приватній влас­ності і поділі суспільства на класи експлуататорів і експлуато­ваних..

З ростом продуктивності праці, розвитком орного землероб­ства з застосуванням плуга з залізним наральником і тяглової сили тварин стала зникати потреба в спільному обробітку землі всім родом. Роди стали поділятися на великі сім’ї, які на­зивалися у східних слов’ян „вервями". Кілька сусідніх сімей утво­рювали сільську общину. Родові зв’язки змінювались терито­ріальними, хоча ще довго і в територіальних організаціях родові зв’язки відігравали значну роль. Поступово в сільській общині все більшого значення набували вже не кровні, а сусідські су­спільно-економічні зв’язки, при чому власником землі виступала вже сільська община. Згодом орні ділянки почали переходити в приватну власність окремих вервей.

Між окремими вервями росла майнова нерівність. Племінні і родові старійшини й вожді поступово перетворювались у пле­мінну і родову знать — князів і бояр. Вони зосереджували в своїх руках багато худоби, захоплювали великі ділянки землі у влас­ність, володіли рабами, працею яких вели господарство. Проте, слов’яни не перейшли від родового ладу до рабовласницької формації. Поряд з рабами князі і бояри все більш користувалися працею вільних, але збіднілих членів сімейних общин. Такі люди були примушені позичати у знатних знаряддя праці, худобу, нарешті, гроші; за це вони працювали в їх господарстві і ставали, таким чином, людьми, залежними від землевласників. Створю­вались передумови для зародження і розвитку феодально-крі­посницького суспільства.

В міру розкладу родових відносин і розвитку ремесла й тор­гівлі у східних слов’ян виникали міста. Деякі укріплені родові поселення — городища—розвинулися в міста. Міста, розташовані на торгових шляхах, здебільшого на великих ріках, перетворю­вались у великі торгові центри. Найбільшими містами у східних слов’ян стали в IX ст. Київ і Новгород.

Процес розкладу родових відносин у різних, слов’янських племен відбувався з неоднаковою швидкістю. У полян, сіверян, дулібів, а також ільменських слов’ян цей розклад відбувався швидше. У цих племен раніше, ніж в інших, створювались дер­жавні відносини. На території східнослов’янських племен вини­кали князівства. Для зміцнення своєї влади над населенням князі збільшували свої військові дружини, з якими, вони на­падали на сусідні племена й князівства. Війни збагачували князів і бояр і сприяли зміцненню їх влади. Деяким з най- сильніших князів удавалося поширити свою владу на сусідні племена й князівства. З усіх князівств на перше місце поступово висувалося князівство полян з центром у Києві. Так зароджу­валося державне об’єднання у східних слов’ян.

2.