Занепад Київа. Початок великого князівства Московського.

Коли Руські князі часто вели між собою усобиці і тим опу­стошили і обезсилили українську землю, насувала з півночи грізна туча, що знищила славу і значінє Київа.

На далекій північно східній стороні України, посеред лі­сів і болот сиділи фінські або чудські племена (захожі з Азії).

Князь Володимир Мономах.

лї з природи острійші, рухливійші, практичнїйші та ємкійші від Українців, і у всім глядять користи. Громадське житє у Мо­скалів зовсім инше як в Українців. Нарід піддавав ся там зов­сім волі князя, зрікав ся зовсім своєї волі особистої, а москов­ські князі’, оперті на такій покірній силі народу, дійшли до ве­ликої самовлади і намагали ся загорнути всі українські землі і знищити їх самостійність і окремішність.

В тих лісистих і багнистих сторонах повстали перегодом містаСуздаль, Володимир над рікою Клямзою, Москва і инші. Внук Володимира Мономаха, Андрій Боголюбський (названий так від села Боголюбове, в котрім любив проживати), положив підвалини до Володимирсько-Суздальского, опісля до велико­го Московського князівства. Володів він тут як самовластецъ, не оглядав ся на волю народу ані бояр, і не роздавав уділів ні братам, ні своякам. 1169 р., виправив ся він з великим війсь­ком на Київ, здобув його і ограбив, та назвав ся великим кня­зем, уважаючи себе старшим князем всеі України. Однак не хотів він княжити в Київі, а остав у своїй суздальсько-москов­ській столиці, Володимири над Клямзою і се було найбільшою зневагою для Київа, старинно!’ “матери українських міст”. З того часу занепадає значінє Київа, а на півночи бере перевагу Москва, що стала осередком володимирсько-суздальського князівства.

6.