Окремішність українського і московського народів
Московська історіографія та взагалі московська наука царських часів проповідувала погляд, немов то на Сході Европи немає трьох слов’янських народів, немов то на тому просторі існує тільки один російський нарід та одна російська мова, що має два свої головні діялекти — український і білоруський.
Большевицька історіографія, що мусить триматися вирішень комуністичної партії, признає всі три народи —· російський, український і білоруський за окремі, одначе каже, немов то в княжі часи був тільки один « древнеруський » нарід, і одна мова, а окремі український і білоруський народи та мови оформилися аж у 14-15 століттях (мови навіть ще пізніше).Натомість українська наука вказала, що великі різниці поміж українським і московським народами були вже в княжі часи.
Поперше, обидва ті народи розвинулися з інших народніх субстратів — тобто з іншого первісного населення. Для українців народньою основою стало хліборобське населення трипільської культури, що його нащадками були анти, предки українського народу. Для москвинів народнім субстратом було в 80, а навіть у 85 процентах фінське населення, до якого домішалося тільки 20 чи 15 процент слов’янського населення, а саме з племен в’ятичів та кривичів. (Походження в’ятичів виводить наш літописець від захід- ніх слов’ян, « від ляхів ») [230].
Подруге, українське і згодом зване московське населення розвивалося від тисячоліть під впливом інших культур. Більшість рік українських земель впадає до Чорного моря, через що українське населення від найдавніших часів входило в контакт з народами Малої Азії і Середземного моря та перебрало багато дечого з культур тих народів, зокрема з стародавньої грецької та римської культури. Натомість головна ріка Ростово-Суздальщини Волга та її лівобічні притоки уможливили населенню того водосточища зв’язки з народами Азії, зокрема Сибіру, та з народами степів коло Каспійського моря.
Культури тих народів мали вплив на населені я земель над рікою Волгою і її притоками.Різниці між культурами українського і московського народів ще збільшилися, коли українські землі зайняла Литва та Польша і коли в Україні позначилися ще більше західньо-европейські впливи.
Потрете, ті обидва народи вже й у княжі часи різнилися також матеріяльною культурою — своїми господарськими зайняттями. Населення лісової географічної смуги, тобто предки москви- нів, займалися головно мисливством та рибальством, трохи скотарством, а згодом меншою мірою хліборобством, а для населення лісостепової і степової смуги, тобто для українців, головним господарським зайняттям було хліборобство. З археологічних розкопів знаємо, що матеріяльна культура предків тільки українського народу — антів (ІП-УП ст. по Христі) різнилася від матеріяльної культури племен, що жили в той час у лісовій смузі Східньої Европи.
Почетверте, була різниця й у способі володіння князів в Україні і на Ростово-Суздальщині. В Русі-Україні князі — для вирішення важливих справ — скликали віча, в яких брали участь старшини родів та бояри. Натомість Ростовське та Муромське князівства і землю в’ятичів князі прилучили до Київської Руси збройно, їх населення бунтувалося проти приналежности до Києва. Князі з Руси-України, які отримали ті землі, володіли ними автократично, з допомогою свого дружинного та адміністраційного апарату, немов колоніями [231].
Поп’яте, на думку українських учених, обидва ті народи вже в княжі часи різнилися й мовою. В новітні часи чужі і українські учені доказали, що українська мова не є ніяким діялектом іншої мови, а є окремою самостійною мовою [232].
Пошосте, український і московський народи мали свої окремі історії, окремі національні змагання, прагнення і ідеали, як це виявив М. Грушевський і інші українські вчені [233].
Основні різниці між українською і московською культурою та психікою дуже добре з’ясував вже М. Костомаров у своїй відомій і вже вище згаданій праці « Дві руські народності » [234].