Пригадка поггядів М. Гру шевського і В. Липинського

Отже, як довідуємося, за Грушевським, причинами упадку української держави були:

хиби в устрою тієї держави;

невміння козацької старшини погодити повністю державні інтереси з своїми становими інтересами;

похибка Карла XII, що він пішов в Україну, а не на Мо­скву, та похибка Мазепи, що він не підготовив психічно до пов­стання ані народніх мас, ані навіть козаків;

велика сила московської імперії та її намагання перемінити гетьманську державу в одну з своїх провінцій;

взагалі три міцні протиукраїнські фронти: польський та­тарсько-турецький та московський;

відсутність природних границь української території; слабкість української міщанської верстви та слабкість укра­їнської інтеліґентської верстви через її спольонізування значною мірою в попередній час.

В.

республіканський, а не монархічний устрій козацької держави; боротьба козацької старшини за владу; боротьба черні проти влади старшини;

сильна Москва, що не допустила до зміцнення гетьманської держави та довела до її ліквідації;

козацька старшина, загрожена бунтом черні, і чернь та се­ляни, пригнічувані старшиною, хотіли добачувати в цареві обо­ронця одних проти одних, що витворювало у частини тих суспіль­них верств льояльність до московського царя.

Це безпосередні причини упадку козацької держави, одначе В. Липинський вказав ще на низку глибших причин, статичних і динамічних, які відносяться до упадку всіх трьох українських держав, отже й до новітньої, а які з’ясовано вище.

Погляди обох учених доповнюють себе і з ними погоджуються і інші учені. Якщо йдеться про безпосередні причини упадку геть­манської держави, то погляди тих учених в основному вичерпу­ють відповідь на наше питання.

Одчане я хочу обговорити тут одну глибшу причину упадку як козацької, так частково і новітньої української держави.

Національне психічне роздвоєння частини українців в минулі часи

До глибших причин упадку гетьманської держави треба зачи­слити психічне явище між частиною українців в минулі часи, яке можна б назвати національним психічним роздвоєнням. Під ним я розумію хитання свідомости частини українців поміж україн­ським і московським народами від 2-гої половини 17 століття, хи­тання поміж льояльністю до московського царя, а то й до москов­ської держави, і українським патріотизмом та любов’ю до Укра­їни, поміж поглядами на одність і окремішність тих обох наро­дів, поміж службою для російської імперії і службою для потреб та інтересів українського народу, поміж їх федерацією і окреміш- ністю та суверенністю. Коротко можемо назвати таке роздвоєння « об’єднувальним духом », чи об’єднувальною психічною настановою.

Заки вкажу чинники, які причинилися до витворення такої національної психічної настанови, пригадаю наперед погляди укра­їнської науки на окремішність українського народу, як також те почуття окремішности, яке здавна відчував український народ.