Соціальні моменти і льояльність до московського царя
Вже В. Липинський вказав, що козацька старшина, яка стала багатими земними посідачами, загрожена бунтом черні, а також чернь та селяни, пригнічувані старшиною, хотіли добачувати в цареві оборонця одних перед одними, а це витворювало щонайменше у частини тих суспільних верств льояльність до царя [268].
Подруге, як знаємо, російський уряд, ліквідуючи державну автономію України, дбав про те, щоб задовольнити станові інтереси козацької старшини, а саме надав їй на приватну власність багато з тих посілостей, які передтим належали до полкових урядів, а також залеґалізував кріпацтво в Україні 1783 року.
Потрете, з 1789 р.
коли вибухла революція проти вищих суспільних верств у Франції, грозила небезпека, що може дійти до такої самої соціяльної революції і у Східній Европі. Вищі українські верстви розуміли, що охороною перед такою небезпекою може бути для них міцний російський уряд.Щодо тієї ситуації проф. Ол. Оглоблин відмітив:
« Проте надія на закордонну допомогу (з боку Прусії) не справдилася, а збройний виступ проти Росії став не тільки неможливим, але й небажаним для українського шляхетства, бо французька революція 1789 року, а особливо її ’’поглиблення” в першій половині 1790-тих років показали українським шляхетським патріотам страшну загрозу соціяльної революції і знищення всього суспільно-економічного ладу. ’’Консервативна революція” на Україні виявилася тоді неможливою, а російський уряд був єдиною твердою владою, що могла втримати і охоронити існуючий громадський лад і порядок » [269].
Такі соціяльні небезпеки й обставини могли причинятися до формування льояльности супроти царя і російської держави.
10.