ЮРІЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ І ПАВЛО ТЕТЕРЯ

Юрій Хмельницький, який усе ще був замолодий до булави, за свідченням сучасника, був “маломовний, середньої освіти, рівний у поведінці, людина здержлива, що чим-небудь вдовольняється”.

Щоб скасувати Галицьку угоду (її ратифікував польський сейм), Москва змушена була знову воювати з Польщею. Бойові дії почалися влітку 1660 р. Цар послав на Волинь 20-тисячне добре вимуштруване військо, до якого приєднався 20-тисячний корпус Цюцюри, а до цієї армії мав дорогою долучитися з ЗО тисячами козаків Юрій Хмельницький. Проте гетьман не квапився до воєводи Шереметева, який зневажливо ставився до нього й до українського війська.

Але назустріч Ю. Хмельницькому відрядив час- тину свого війська добрий стратег Ю. Любо- мирський, який очолював польську армію, й зупинив того під Слободищами. Козаки відбили всі атаки, але охоче пішли на переговори з поляками й уклали з ними договір, який був дещо погіршеним варіантом Гадяцького. Дізнавшись про це, частина козаків Цюцюри покинула Шереметева, і той мусив капітулювати, попередньо видавши кілька тисяч козаків татарам. Уже після капітуляції татари накинулись на російське військо, частину вирубали, частину (разом з самим Шереметєвим) захопили в полон.

Під впливом останніх подій Юрій Хмельницький знову виступив проти Москви, завдав поразки її військові під Бужином на Дніпрі (1661) і хотів об’єднати під своєю владою всю Україну. Однак проти будь-якого союзу з Польщею виступило Лівобережжя, і громадянська війна, з якої найбільше раділи сусіди, розгорілася з новою силою. Саме коли козацька рада в Чигирині затвердила Чуднівську угоду, Яким Comko в Переяславі від імені кількох лівобережних полків склав присягу московському цареві. Його підтримав Золотаренко. На раді в Козельці 1662 р. Сомка обрали гетьманом. Знеохочений Юрась 1663 р. зрікся влади.

Отже, 1663 р. стався розкол України. На Лівобережжі, де наказним гетьманом став Сомко, розгорілася запекла боротьба за булаву. Основним суперником Сомка виступив колишній слуга Богдана Хмельницького Іван Брюховецький, якого 1659 р. послали в Січ агітувати за Ю. Хмельницького. Там він і залишився, здобувши велику популярність демагогічними виступами проти старшини. Це був кар’єрист, який ненавидів Польщу й панів, але орієнтувався на цілковите підпорядкування України Москві, абсолютно не поділяючи прагнень до самостійної держави.

А на Правобережжі після зречення Юрія Хмельницького гетьманом обрали Павла Тетерю Моржковського. Тетеря, як і Виговський, походив з волинської православної шляхти і був юристом. При Хмельницькому він виконував важливі дипломатичні доручення, а за Виговського став генеральним писарем. Людина освічена, розумна, здібна, він водночас був користолюбцем і егоїстом і однаково ставився як до царя, так і до польського короля.

Хоч Сомка й обрали гетьманом, та політичні доноси прихильників Золотаренка Москві й вороже

1663 р. ставлення до нього черні й Запоріжжя на чолі з

Брюховецьким, який 1662 р. проголосив себе кошовим гетьманом, змусили його скликати в червні 1663 р. чорну раду під Чигирином. Вбачаючи загрозу з боку Брюховецького, Золотаренко вирішив підтримати Сомка. Обидва угруповання приготувалися до вирішальної сутички. Керував радою боярин Великогагін, з яким прийшло велике московське військо. Рада проходила дуже бурхливо, навіть із застосуванням зброї, і закінчилася перемогою Брюховецького, якого боярин поквапився визнати гетьманом. Сомко, Золотаренко й багато інших старшин змушені були втікати під захист російських стрільців. Згодом Сомка, Золотаренка і трьох полковників необгрунтовано звинуватили у зраді цареві і стратили. Брюховецький усунув усю старшину й замінив її своїми прихильниками. Ці процеси ще більше поглибили суперечності з Правобережжям.

Але й на Правобережжі було не краще. Восени 1663 р. Польща зробила спробу оволодіти й другою половиною України. У похід разом з Яном Казимиром з Білої Церкви на Київ вирушили полки Тетері, Богуна, Гуляницького, Ханенка, Гоголя та ін. Швидким маршем польсько-українське військо дійшло аж до Глухова, який вчинив завзятий опір. Тим часом проти короля й Тетері врешті виступило московсько-українське військо. І хоч до поляків приєдналося литовське військо (воно прийшло з півночі), король не зважився на вирішальну битву й почав відступ через Новгород-Сіверський і Стародуб на Литву. Під Глуховом 1664 р. загинув славний Іван Богун, звинувачений Тетерею у зносинах з Брюховецьким.