Гетьман Павло Тетеря.

Коло Поповича купилося поспільство, і він разом із Сомком кілька раз розбив польське військо. Та Тетеря обложив його у Паво- лочі, і він, щоб врятувати свій рідний город од руїни, оддався з 15 товаришами до рук Тетері, а той скарав його лютою смертью.

Король Ян-Казімир 8-го жовтня (октября) вступив у Білу Церкву.

Тут його стрів Тетеря і слідом за Поляками пішов у Глухів. З ним

ГЕТЬМАН ПАВЛО ТЕТЕРЯ.

були полковники: Богун, Ханенко, Гуляницький і другі. У місяці лютому (1664-го року) Тетеря му­сів покинути Поляків і по­спішив на правий бік Дні­пра, де Виговський заду­мав знову зробитись Геть­маном. З Білої Церкви Те­теря покликав до себе Ви- говського, наче за-для пе­ремовин, а як він прийшов у Рокитну, то Тетеря схо­пив його і скарав на смерть. Сам же він тоді написав Королеві у табор, щоб він стерігся козаків, а най­більш наказного Гетьмана Богуна, котрий замислив зрадити Полякам. Король повірив тому доносові і звелів постріляти Богуна і його товаришів. Таким побитом Тетеря позбувся

небезпечних для себе людей, та ще написав і другий донос Королеві на полковника Гуляницького, ченця Гедеона (Юрия) Хмельниченка і ми­трополита.Іосифа Тукальського, на котрих він теж думав, що вони непевні люде за-для нього. Король, вертаючись з України, забрав їх із собою і посадовив у пруську кріпость Маріенбург. Як король пішов з України до-дому, то на правий бік рушив Чарнецький, руйнуючи городи і села, непокірні Ιeτepi. Так він пройшов Корсунь, Ставища, оддав у ясир Татарам, котрі йому помагали, жителів містечка Стеб- льова, спалив Бужин і Суботів, а у Суботові викинув з домовини тіло Богдана Хмельницького. На поміч козакам прийшов кошовий Сірко із Запорожцями; але у місті Бужині його обложили Поляки, і він, ви-

ІОСИФ НЕЛЮБОВИЧ-ТУКАЛЬСЬКИЙ, Митрополит Київський, Галицький і »Всея Малої Россії«.

бившись з облоги, мусів повернутись до-дому. Тетеря побачив вже тоді, що йому не вдержатись на гетьманстві, зробив наказним Гетьма­ном Уманського полковника, Михайла Ханенка, а сам, забравши вій­ськовий скарб і гетьманські клейноди, подався у Польщу.