Культурна морфологія групи

Питання диференціації членів групи відповідно до зовнішнього вигляду (мода, дресс-код, уніформа, святкове та повсякденне вбрання, зачіска, макіяж тощо), проблема тіла та тілесності, антропонімі особливості групи найкраще відтворюються за допомогою аудіовізуальних джерел.

Питання тілесності та тіла у колі радянських педагогів висвітлити важко, якщо шукати вербальні, а не зображувальні факти. Це було високо пуританське товариство. Однак, непрямі свідчення цьому знаходимо у документах за 1937 р. Лектор Лубенського учительського інституту Грабенко на лекції з педагогіки підійшов до студентки Кваші, яка всього лише високо закотила рукава верхнього одягу, і голосно сказав на всю аудиторію: «Сховай своє тіло, я знаю, що воно біле, але я не звертаю на це уваги»¹. Питання харасменту та тілесності тут могли бути частиною комплексу проблеми сексуальності у радянському суспільстві. Однак, будь-які подальші висновки можливі лише після отримання інформації про реакції на репліку як зі сторони студентки (студентів), так і зі сторони адміністрації. Окрім констатації факту, реакція відсутня.

Осібна тема - спецодяг у вишах. Знаємо, що у 1930-х рр. Лубенський виш видавав своїм лаборантам фізичних і хімічних кафедр, препараторам і склографістам 1 бавовняний халат на рік. Формений одяг і головний убір видавали прибиральницям та швейцарам парадного під’їзду. Слюсар- електромонтер та кочегар мали казенний спецодяг та калоші, а двірник - фартух та рукавиці^{[200] [201]. Військова форма у педагогічному виші регламентувалася окремо. У 1940 р. вона була обов’язковою для керівного складу РСЧА. В інститути у ній давало право ходити постанова ЦВК та РНК СРСР від 22 вересня 1935 р. Лише за умови відсутності дозволялося приходити у цивільному[202].}