ПЕРВІСНИЙ ВИГЛЯД КУРГАНІВ НІЛЬСЬКОГО КУРГАННОГО НЕКРОПОЛЯ «Б»

Б.І.Золотницький

(Варіант реконструкції)

*Керівник експедиції

О.Б.Супруненко

Розкопками, що проводилися експедицією Центру‘охорони та дослід­жень пам’яток археології (м.Полтава)* на території Великого Більського горо­дища влітку 1994 р., досліджено два кургани, які входили до складу Більського курганного некрополя „Б”¹.

Досліджувані кургани були розташовані один біля одного (відстань між центральними точками насипів 40 м). Перед початком розкопок їх розміри ста­новили: курган №1 — висота 1,0 м, діаметр 40 м; курган №2 — висота 0,6 м, діаметр 21 м (рис. 1,/-3). Обидва кургани мають чимало спільних рис:

— кожен споруджений над єдиним похованням скіфського часу, влаштова­ним під геометричним центром насипу в прямокутній ямі з однаковою орієнта­цією — південь-південний схід — північ-північний захід;

— кільцевий рів, що оточував первісний насип (в кургані №1 його ширина коливалась від 1,5 до 3 м, глибина від рівня давнього горизонту становила 0,3- 0,5 м, внутрішній діаметр — 20 (схід-захід)-25 (північ-південь) м; в кургані №2 відповідно 1,5-2,5 м, 0,35 мі 13-15 м);

— насипи, складені з дернових вальків розмірами близько 0,3 ? 0,4 і товщи­ною 0,20-0,25 м.

Досить близькі вони і по часу: поховання кургану №1 датується кінцем V ст. до н.е., кургану №2 — першою половиною IV ст. до н.е.³

У зв’язку з тим, що по внутрішньому діаметру кільцевого рову зафіксова­ні проектні діаметри курганів, з’являється слушна нагода для реконструкції їх первісної висоти.

Рис. 1. Реконструкція первісного вигляду курганних насипів:

1 - схема взаємного розташування курганів;

2 - курган №1, реконструкція; 3 - курган №2, реконструкція. Умовні позначки:

1 - насип перед розкопками; 2 - первинний насип з кільцевим ровом;

З - рівень давнього горизонту; 4 - зона виборки дерну.

Таким чином, можна визначити загальний об’єм грунту, що складав насип первісного кургану.

Курган №1(рис.1,2;2). Наведений нижче розрахунок дозволяє стверд­жувати, що курган мав проектну висоту близько 4,2-4,3 м.

Об’єм грунту сучасного насипу вище рівня давнього горизонту підраховано як об’єм зрізаного конуса:

де: b - товщина шару дерну, в середньому 0,2 м;

R - радіус сучасного кургану, 20 м;

г - зовнішній радіус навколокурганного рову, в середньому 13,5 м.

Таким чином, загальний об’єм грунту, що складав первісний насип становить

Насип, видовжений по осі північ-південь (діаметр 20-25 м), був ретельно спланований. Навколокурганний рів, крім ритуальних⁴ та естетичних функцій, виконував роль розмітки будівельного майданчика. Для спорудження насипу використовувався грунт з найближчого околу, що мало на меті як зменшення трудозатрат, так і візуальне збільшення висоти кургану за рахунок пониження рівня грунту навколо нього. Розрахунок показує, що необхідний об’єм міг бу­ти здобутий зрізанням шару дерну, товщиною 0,2 м на площі 3500 м², тобто в радіусі 36 м навколо кургану (рис.

В конструкції насипу кургану №1 привертають увагу залишки колод, довжиною до 1,5 м і діаметром до 0,25 м, зі слідами перебування у вогні, прос- тежені, переважно, у радіальному напрямку, по периметру зовнішньої сторони суглинкового викиду, і, в зв’язку з цим, плями вогнищ по центру перекриття поховальної камери та в трьох місцях по периметру викиду. У даному випадку навряд чи може йти мова про значну шатрову конструкцію, що була спалена після здійснення обряду поховання⁵. Не зафіксовано і значних масивів обпа­леного грунту або спаленого дерева в межах кільця викиду⁶. Але менш мас­штабний обряд, пов’язаний з вогнем, безперечно мав місце, що в черговий раз засвідчило вплив правобережної поховальної традиції на місцеве населення.⁷

Для поховання по центру майданчика була викопана підпрямокутна яма 5,4(південь-північ) ? 4,4-4,8 м глибиною 2,25 м від рівня давнього горизонту. Розкопками виявлені досить виразні залишки поваленого перекриття, горизон­тального облицювання стін, настилу на дні. По кутах поховальної камери і в районі примикання до неї дромоса на рівні дна ями зафіксовано п’ять стовпо­вих ямок із залишками дерева глибиною 40-50 см і діаметром близько 20 см (у північній частині ями, сильно зруйнованій численними грабіжницькими хода­ми, стовпові ямки простежені непевно). За наявністю всіх цих елементів, а та­кож вхідної ями, поховальна споруда може бути віднесена до типу 16 за А.О.Моруженко. Аналогічна конструкція була простежена раніше лише один раз і віднесена до середини IV ст. до н.е.⁸

Цікавою і досить рідкісною особливістю поховальної споруди є прошарок перевідкладеного суглинку, товщиною 0,2-0,6 м, між земляними стінами пер­вісної ями і дерев’яними стінами склепу⁹. Таке рішення передбачало помітно

Рис.2. Поховальна споруда кургану №1. Реконструкція:

1 план; 2 перетин.

(Висоти подані від рівня давнього горизонту).

більший обсяг земляних робіт (приблизно на 35%), але, напевне, видавалося більш зручним при будівництві стін. Не можна, звичайно, виключити і неуз­годженість дій різних груп будівельників. Серед елементів опорядження похо­вальної камери найбільш визначеною видається конструкція підлоги. Настил був влаштований вздовж ями з тонких неошкурених горбилів. На дні ями збе­реглися чіткі відбитки 14 дошок підлоги, шириною близько 20 см, і дві канав-

ки, глибиною 10 см, продавлені поперечними лагами — колодами діамеїром близько 20 см — на відстані 3,5-3,6 м одна від одної, на які був покладений настил. Залишки підлоги простежені на площі 14,4 M² (3,6 ? 4,0 м). Питання про спосіб спорудження стінових конструкцій і перекриття вирішується в за­лежності від призначення стовпів. Аналізуючи розташування стовпових ямок, можна дійти висновку, що вони відігравали роль несучої конструкції стін із врубкою горизонтальних колод облицювання в пази, вкопаних у дно ями стов­пів. Але, в такому разі, площа поховальної камери становитиме лише 12 м² (48% від площі первісної ями), що сумнівно. Більш вірогідно, що до конструк­ції стін належать лише стовпи біля входу, тоді як на кутові стовпи спиралися дві балки нижнього шару перекриття. Виділити залишки несучих балок серед значної кількості близьких за розмірами колод накату було неможливо. Посе­редньо про їх наявність свідчить підвищена концентрація залишків дерева між стовпами, поблизу південного краю ями (протилежна, північна частина значно пошкоджена грабіжниками). Поховальна споруда була перекрита у два накати (вздовж і впоперек ями) колодами (або плахами), довжиною близько 5 метрів і діаметром 20-25 см. Нижній шар перекриття був покладений вздовж ями по двох балках. Верхній накат проходив у поперечному напрямку з опиранням на краї первісної ями (опирання на суглинкову забутовку між стінами було б за­надто ненадійним). Конструкція стін, найвірогідніше, являла зруб у традицій­ному розумінні: з врубкою колод по кутах із залишком, площею 18 м² (3,8 ? 4,6 м).

З півдня до поховальної камери примикала вхідна яма (дромос), шири­ною близько 2 м і довжиною 4 м, по якій здійснювався вхід до склепу. Вхід­ний проріз мав ширину не більше одного метра і, можливо, після здійснення поховання був закладений. Чотири похилі сходинки, вирізані у материковому суглинку по всій ширині дна, були облицьовані деревом, можливо корою (залишки після будівництва основної споруди). На вертикальних ділянках об­лицювання фіксувалося кілками, забитими в дно, у необхідних місцях. Дромос був перекритий впоперек, з опиранням на краї ями матеріалом, що лишився після основного будівництва (простежені залишки плах та колод шириною від 5 до 25 см).

Курган №2 (рис.1,3;3) Як зазначалося вище, курган №2 був розташо­ваний в 40 м на південний захід від кургану №1, тобто поли сучасних насипів майже змикалися. Перед початком розкопок висота насипу становила 0,6 м, діаметр — 21 м. Як і в попередньому випадку, виявлено кільцевий рів (глиби­на 0,35 м, ширина 1,5-2,5 м), що оточував первісний курган, діаметром 13 (пів- ніч-південь)-15 м. Розрахунок, аналогічний наведеному вище, дозволяє стверд­жувати, що висота первісного насипу становила близько 2,2 м і для його спо­рудження потрібно було зрізати шар дерну в радіусі 17 м (рис. 1,/,3).

Рис.З

Поховальна спо­руда кургану №2.

Реконструкція:

1 план

2 перетин

(Висоти подані від рів­ня давня горизонту). кого колодязя. Накат перекриття значно зруйнований цим колодязем, але наявні залишки дозволяють стверджувати, що воно складалося з 15-16 плах або колод, шириною (діаметром) 20 см, покладених у напрямку схід-захід. Перекриття спи­ралося на краї ями і, якоюсь мірою на облицювання стін.

У підпрямокутній, майже квадратній ямі, відкопаній по центру кургану, було здійснено поховання чотирьох осіб, що є досить рідкісним явищем.¹⁰ По­ховальна яма порівняно невелика (2,8 ? 3,0 м при глибині 0,65 м від рівня давнього горизонту), але з досить розвиненою структурою поховальної споруди — настил на дні, облицювання стін, стовпи по кутах, перекриття. Від настилу підлоги залишився лише непевний деревний тлін, що, разом з непоганою збере- женністю конструкцій виілому, дає підставу стверджувати, що він складався з тонких горбилів, можливо кори. Значно краще збереглося облицювання стін. Виразні залишки обтесаних колод (15-20?30-40 см у перетині) виявлені вздовж всіх чотирьох стінок поховальної камери. Облицювання було влаштоване впри­тул до стінок і зафіксоване чотирма стовпами (колоди діаметром 20 см), вкопа­ними на глибину 20-30 см по кутах ями. Стовпи навряд чи мали відношення до конструкції накату — анінайменших залишків балок перекриття не виявлено, хоча місця їх можливого розташування залишилися поза межами грабіжниць-

Досліджені кургани, що, можливо, належали одному роду, відзначаються досить складною структурою поховальних споруд. Під насипом кургану №1 зафіксована чи не найраніша поховальна споруда з дромосом (відомі до цього споруди таких типів датуються переважно серединою IV ст. до н.е.¹¹). Споруда кургану №2, як і його насип, значно менших розмірів. Але, схоже на те, що таке різноманітне опорядження на той час вже стало традиційним, а незначна глибина ями і групове поховання — наслідок екстремальних умов (військові дії або епідемія, важкі погодні умови тощо).

Література

1. Городцов BA Дневник археологических исследований в Зеньковском уезде, Полтавской губернии, в 1906 году / / Труды XIV АС. — M., 1911. — С.94, рис.97; Шрамко БА Розкопки курганів VII-IV ст. до н.е. поблизу Більська / / Археологія.

— К., 1994. — №4. — С. 128, 129, рис. 10.

2. Супруненко О.Б., Кулатова LAA₁ Степанович С.П. Звіт про розвідки та розкоп­ки на території та в окрузі Великого Більського городища у 1994 р. / / НА ЦОДПА.

— Ф.е. — Спр.82. — 72 с.; іл.

3. Там само. — С.39, 48.

4. Ковпаненко Г.Т. Скорый CA К изучению погребального обряда скифского вре­мени в Поросье / / CA. — M., 1988. — №2. — С.74, рис.1; С.77-82.

5. Ковпаненко Г.Т. „Червона могила” у с.Флярковка / / Древности Евразии в скифосарматское время. — M., 1984. — С.107-113, рис.1; Клочко В.И., Скорый CA Курган Бакулина Могила / / Проблемы археологии Северного Причерноморья.

— Херсон, 1991. — С.99-104, 108, 109, рис.1-3.

6. Ковпаненко Г.Т. Племена скіфського часу на Ворсклі. — К., 1967. — С.90; Шрамко БА Новые раскопки курганов в могильнике Скоробор / / Древности. — Харьков, 1994. — С. 108 (курган №4).

7. Ковпаненко Г.Т. Племена скіфського часу на Ворсклі. — К., 1967. — С. 108-109; Шрамко БА Вельское городище скифской эпохи (город Гелон). — К., 1987. — С. 162-163.

8. Моруженко AA. Историко-культурная общность лесостепных племен меж­дуречья Днепра и Дона в скифское время // CA. — №4. — M., 1989. — С.28-30, рис. 1,2.

9. Шрамко БА Розкопки курганів VII-IV ст. до н.е. поблизу Більська / / Ар­хеологія. — К., 1994. — №4. — С. 117-132.

10. Ковпаненко Г.Т. Кургани поблизу с.Мачухи на Полтавщині (за матеріалами М.Я.Рудинського) // Археологія. — К., 1970. — Т.24 — С. 156-157(курган №13).

11. Моруженко AA Историко-культурная общность лесостепных племен между­речья Днепра и Дона в скифское время / / CA. — M., 1989. — №4. — С.28-30, рис.2.

На звороті:

Хрестовидна бляха з кургану Опішлянка.

Бронза, золото.

Рис. Б.М.Гракова.

В.Ю.Мурзін, Р.Ролле