СКІФСЬКІ МІСТА У ЛІСОСТЕПУ

постановки питання)

Серед численних городищ лісостепової зони, що розташовані поміж Дністром на заході та Ворсклою на сході, виокремлюється група пам’яток, кот­рим притаманні певні загальні риси.

Перила. Ці городища розташовані на перехресті важливих річкових та сухопутних комунікацій.

Друга. У зв’язку з цим території, де вони були побудовані, завжди відіг­равали ключову роль у протистоянні кочівиків та осілого населення Лісосте­пу. Не випадково частину з цих городищ скіфської доби пізніше, за часів Дав­ньої Русі, було практично включено до системи Змійових Валів.

Третя. Лише незначна частина цих великих за розмірами городищ має залишки забудови.

За ознаками, що наведені вище, до згаданої групи городищ можна, таким чином, віднести Більське, Каратульське, Велике Ходосівське, Трахтемирівське та Немирівське городища. Перші три вражають своїми гігантськими розміра­ми, що сягають кількох тисяч гектарів, два інших — дещо скромніші, проте їх площа дорівнює близько 500 та 100 га відповідно.

Безперечно, спорудження таких укріплень було можливим лише за на­явності досить сильної політичної влади. Не випадково Б.А.Шрамко вважає Більське городище своєрідним містом-державою¹, а Ю.В.Павленко пише про іс­нування у лісостеповому регіоні за скіфської доби вже низки „князівств” зі своїми „столицями”². Каталізатором, що обумовив прискорення консолідації лі­состепового населення та спорудження великих городищ, вважають, як прави­ло, скіфську загрозу. Проте загроза з боку степовиків існувала і раніше, на­приклад у кіммерійську добу, однак великі городища виникають лише напри­кінці VII та на початку VI ст. до н.е.

Це був час, коли закінчувався період скіфських походів до Передньої Азії, а скіфські племена поступово перекочовували з Північного Кавказу до Північного Причорномор’я. Боротьба між прийшлими номадами та місцевим населенням Лісостепу за політичну та економічну зверхність на довгі роки визначила основні напрямки воєнно-політичної активності кочовиків.

вобережжі³ і курган Переп’ятиха та подібні йому на Правобережжі Середньо­го Дніпра⁴.

Проте у такому разі очевидно, що саме скіфи і були головною силою у даному регіоні і, таким чином, носіями тієї політичної влади, що спромоглася організувати та здійснити, використовуючи підкорене населення, спорудження великих городищ Лісостепу. Висновок дещо несподіваний, проте не будемо його відкидати відразу.

По-періие, у такому разі стає зрозумілою відсутність залишків забудови на більшості площі городищ, де могли бути розташовані кибитки та юрти но- мадів, що потребувало, як відомо за етнографічними даними, великого прос­тору. На заселених ділянках городищ, — наприклад, на Західному та Східно­му укріпленнях Більська, мешкали вихідці з місцевих племен, що постачали скіфам продукцію землеробства та ремісничі вироби. Наявність таких торго­вих, землеробських та ремісничих посадів зафіксована за даними писемних та археологічних джерел у багатьох містах середньовіччя, котрі були засновані номадами — Булгарі, Саркелі, Карокорумі та ін. До речі, таку ж побудову ма­ло й відоме Каменське городище на Нижньому Дніпрі.

По-друге, на користь нашого припущення свідчать деякі дані історичної географії, згідно з якими території, де зафіксовано великі городища скіфської доби, за своїми природно-кліматичними умовами були сприятливі для розселен­ня тут кочовиків (дані про північні кордони печенізького об’єднання, про розсе­лення торків та інших племен номадів у Пороссі і навколо сучасного Переясла­ва тощо).

По-трете, у світлі нашої гіпотези можна здогадуватися про витоки ідеї будівництва великих городищ, що не мають ніяких прототипів в аналогічних пам’ятках попередньої чорноліської доби. На нашу думку, ця ідея могла виник­нути у середовищі кочових скіфів під час походів до Передньої Азії під впли­вом великих міських центрів Давнього Сходу.

Ми розуміємо, що запропонована версія є-лише одним з можливих ва­ріантів пояснення феномену великих скіфських городищ. Проте вона ще раз нагадує про необхідність уваги, що має бути приділена вивченню цих унікаль­них пам’яток.

Література

1. Шрамко Б.А. Бельское городище скифской эпохи (город Гелон). — K.: Ha- ук.думка, 1987. — С.162.

2. Павленко Ю.В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. — K.: Фе-нікс, 1994. — 400 с. + 15 табл.

3. Ильинская BA Скифы Днепровского лесостепного Левобережья:(курганы ∏o- сулья). — К.: Наук.думка, 1968.

4. Скорий CA Курган Переп’ятиха: (До етнокультурної історії Дніпровського Лісо­степового Правобережжя). — K.: Наукдумка, 1990.