Як виник Всесвіт?

Космологічні уявлення стародавніх людей концентруються насамперед навко­ло питання про виникнення Всесвіту: людину створено з елементів світобудови чи. навпаки, Всесвіт бере початок з тіла першолюдини (антропогонічні міфи).

Ритуальне річне свято відтворю« своєю структурою ту граничну кризову ситуацію, коли з хаосу виникає космос, і пов'язане з відповіддю на запитання: «Як відбулося творіння?»

Походження космосу або його частин часто зображається так: перетво­рення тих або інших об'єктів в інші (наприклад, спонтанне творення Всесвіту внаслідок еволюції, як у гімні творення у «Ригведі»); просторове переміщення, до­бування або викрадення у первісних охоронців (птах, черепаха з дна первоздан­ного океану добувають мул, з якого виникає світ): створення деміургом або богом- творцем (найтиповіший приклад — біблійна космогонія). Дуже поширений мотив біОЛОГІЧнОТО породження космічних об'єктів, богів і людей Творцем. При цьому космогонічний процес часто уявляється у вигляді низки народжень богів, що мо­делюють ті або інші природні об'єкти, і нерідко пов'язаний зі зміною поколінь богів і боротьбою між ними. Породження часто відбувається якимось незвичайним способом (з частин тіла Творця, шляхом виригання) і нерідко постає як своєрід­не добування об'єктів божеством із себе. До фізичного породження дуже близьке породження речей через їхнє словесне називання. Процес творення може реалі­зуватися внаслідок вольового акту самого Творця або у відповідь на чиєсь прохан­ня. молитву.

«Матеріальним складом» створюваних об'єктів найчастіше є або частини тіла, або слово Творця, або елементи, змішані у хаосі (первозданні води, піна, мул або грязюка, земля-мати та ін.). Космогенез нерідко зображається як роз­виток зі світового яйця або близьких до нього образів (черепашки, шкаралупи тощо). Всесвіт може створюватися Творцем із залученням інших різноманітних сил: божеств чотирьох сторін світу·, духів, велетенського змія.

Творець як певна перша істота може мати божественну' космічну приро­ду: найвищим бог («той. хто вгорі»); перший бог, що створив світ і надалі рідко втручається у справи людей («бездіяльний бог»); той, хто виник з первородно­го хаосу або океану; «утворювач землі»; «космічні батьки» — Небо-батько і Земля-матм (Соїще-батько і Місяць-мати). Творець, що мас божественно-,людсь- ку природу (деміург), — це може бути заразом і першолюдина. культурний ге­рой. засновник певної культурної традиції (часто — чоловічий і жіночий творці). Іноді Творець має вигляд тварини (62. II, 6—9].

Таким чином, космос у міфологічній і ранньофілософській традиції розу­міли як цілісний, впорядкований, організований згідно з певним законом Все­світ. Усім міфологічним системам притаманне як спільна риса певне розумін­ня космосу як протиставлення хаосу.

Взаємовідношення космосу і хаосу відбуваються у часі та просторі. По­ширюючись і організовуючи сам себе, космос поборює хаос, але не знищує його зовсім. Сферична схема космосу, оточена хаосом, первозданним океаном, світовою безоднею, може замінюватися вертикальним або горизонтальним ва­ріантами. коли хаос розміщується нижче космосу або на крайній його пери­ферії.

Уявлення про космос у його найдовершенішому вигляді характеризують такі ознаки: цілісність, наявність широкого зовнішнього простору; здатність простору і часу членуватися; впорядкованість і організованість; наявність за­гального принципу, якому підпорядкований космос; походження внаслідок низки елементарних космогонічних актів; антропоцентричне розуміння космосу як вмістилища житгя і людини.

Вертикальна структура космосу є тричленною і складається з верхнього світу (небо), середнього (земля) і нижнього (підземне царство, пекло). Відповід­но боги і душі праведних живуть на небі, люди — на землі, демони та гріш­ники — у пеклі.

Космічний закон міри і справедливості ще більше пов’язує космос і лю­дину' (макрокосм і мікрокосмі, перший з яких с зразком для другого. Але ж і космос, за вже наведеною думкою Платона, створений деміургом відповідно до вічного зразка і наслідуючи божественний світовий розум.

Таким чином, з міфологічними уявленнями стародавніх.людей про космос пов'язані і космологія як одна з частин філософії, і цикл сучасних космогоніч­них дисциплін (62, П. 9-/0].