«Світ Брахми» та індуїстське пекло
У давньоіндійській релігії Всесвіт, що виник з космічного яйця, плаваючого в первозданних водах, уявлявся як брахманда — «яйце Брахми». Після розділення цього космічного яйця утворилася досить складна структура Всесвіту, в якому сам Брахма посів верхній рай або сьоме небо, який отримав назву брахмалокі — «світ Брахми».
Ця обитель Брахми розташовується на вершині гори Меру або ж високо над нею. У брахмалоку потрапляють ті смертні, які за життя відрізнялися винятковою праведністю і за це уникли нескінченного ланцюга народжень — сансари. Вони живуть у брахмалоці, споглядаючи істини і в стані вічного блаженства. За однією з версій, брахмалока складається з кількох областей [139, I, 186]:• в махарлоці перебувають Бхрігу і деякі Праджапаті;
• в джанарлоці — троє синів Брахми;
• у тапарлоці мешкає Вірадж (уособлення жіночого творчого начала або першоматерія);
• у сатьялоці («світі істини») — сам Брахма, заглиблений у медитацію.
За іншими міфами, з брахмалокою ідентифікується тільки сатьялока. Під час великого знищення Космосу — махапралайї — наприкінці життя Брахми всі області брахмалоки руйнуються [139, I, 186].
Світ, протилежний брахмалоці, називається нарака — це пекло або їх сукупність, де демони терзають грішників (вперше згадується в Атхарваведі). За пізнішими уявленнями, нарака розділена на 7, або на 21, або на 28, або навіть на 50 кругів, розташованих один за одним під підземним світом — поталою, де мешкають дайтьї, давани, наги та інші сакральні персонажі, що протистоять богам, які мешкають в небі. На верхній межі нараки знаходиться столиця царства Ями — Ямапура, де визначається доля померлого. Відповідно до семичленних діленьнараки кожен круг призначений для особливої категорії грішників [139, II, 198-199]:
• перший круг (пут) відведений для бездітних;
• другий (авічі) — для душ, які чекають нового втілення;
• у третьому (самхаті) і четвертому (тамісрі) карають за порівняно незначну провину, і лише останні три круги, занурені у вічну темряву, призначені для злісних злочинців;
• у п’ятому крузі (ріджіші) грішників безперервно терзають змії, отруйні комахи, дикі звірі і птахи, які ніби втілюють у собі докори совісті;
• через шостий круг (кудмалу) тече підземна річка Вайтарані, повна крові і нечистот, в якій грішники задихаються;
• ще нижче лежить сьомий круг, бездонна какола, або власне нарака, де в непроглядній темряві світиться одна лише палаюча яма, в якій горять і не можуть згоріти до кінця злочинці, а поряд демони роздирають їх на частини розжареними щипцями, скидають на загострені коли, варять в маслі тощо.
Тортури в нараці особливо болісні через те, що всі відчуття грішників гранично загострені, але найголовніше: на відміну від тих, хто перебуває у верхніх шести кругах і хто після закінчення певного терміну мук отримує нове народження на землі, мешканці сьомого круга повинні страждати до кінця кальпи, тобто доти, доки не загине весь Всесвіт [139, II, 199].