Нащадки Брахми

У Брахми «силою духу» народжуються сини [139, I, II]:

• Марічі (давньоінд. «мерехтливий вогник», «промінь світла») — старший син Брахми (народився з його душі або плеча), його ім’ям у індійців названа одна з зірок в сузір’ї Великої Ведмедиці.

Марічі був першим з десяти мудреців Праджапаті (з яким ототожнювався Брахма) — прабатька людського роду або одним із семи ріші, що ототожню­валися з Великою Ведмедицею. Марічі виступав і як вождь Марутів;

• Атрі (давньоінд. «той, що їсть») — син Брахми, який народився з його очей. Раніше вважався сином Праджапаті. Іноді вказується, що він похо­дить від богині мови Вач або навіть ототожнюється з нею. Вважається та­кож, що Атрі породжений Ману заради створення Всесвіту, що він один з 7 ріші і одна із зірок Великої Ведмедиці. Його дружиною вважається одна з дочок Дакши — Анасуя, а їх сином — Дурвасас, мудрець-подвижник, «відлюдник, який кляне всіх». У Пуранах Атрі називається батьком Соми і батьком Дхарми (одночасно і його сином), а в Ріґведі його ім’я згадуєть­ся близько 40 разів, де він представлений мудрецем, прародителем лю­дей (разом з Ману), який знайшов Сонце, заховане демоном Сварбхану і укріпив його на небі, а також жерцем, що проганяє темряву;

• Ангірас — третій син Брахми, який вийшов з його вуст або його сім’я, що впало на розжарене вугілля. Він також визнавався одним з 10 пра- родителів людства, тобто мудреців Праджапаті. Ангірас — великий ріші (у деяких версіях — один з 7), родоначальник класу напівбогів — ангірасів. Ангірасу, як і Атрі, приписувалося складання багатьох гімнів Ріґведи. Пізніше з цим ім’ям пов’язувався образ астронома і установника законів, що ототожнило його з Бріхаспаті, уособленням планети Юпітер;

• Пуластья — син Брахми, через якого, за переказами, він передав людям Пурани.

• Бхрігу (давньоінд. «палати», «сяяти») — мудрець, один з семи великих ріші (можливо, одна з маніфестацій Агні). За однією з версій, народився з сім’я Праджапаті і був вихований Варуною (за іншою версією — його син). Вважався також сином Ману, який передав йому космогонічне вчення, а Бхрігу повідомив його людям. Бхрігу одного разу проклинає самого Вішну, коли той обезглавлює дружину Бхрігу — Пулому, яка надала притулок асурам. За прокляттям, Вішну був приречений сім разів народи­тися серед смертних в різних своїх аватарах і в одному з цих народжень (у зовнішності Рами) розлучитися зі своєю дружиною Сітою. Водночас саме з Бхрігу пов’язаний в «Падма-пурані» міф про проголошення ним Вішну єдиним верховним богом. Бхрігу мав сина Шукру, який був настав­ником асурів і ототожнювався з планетою Венера.

Окрім Марічі, Атрі, Ангіраса, Пуластьї і Бхрігу, синами Брахми були також Пулаха, Крату і Лакша, тобто всього 8 синів. Саме вони стають родоначальниками богів і людей. Люди, за індійським епосом, з’являються також в результаті інцест- них відносин Брахми з його дочкою, виступаючою під різними іменами, — Вач, Сарасваті, Сандхья, Шатаруна, Брахмані. Інший важливий сюжет пов’язаний з дружиною Брахми — Савітрі: створивши синів, Брахма не отримує задоволення і вирішує полегшити своє існування, породивши за допомогою промовляння свя­щенного складу з половини свого тіла богиню Гаятрі (що носила вказані вище імена, зокрема — Савітрі). Зачарований нею, Брахма створює собі чотири обличчя, щоб, не відриваючись, дивитися на Савітрі. Помітивши пристрасть Брахми, вона відправляється на небеса, до братів, а у Брахми виникає п’яте обличчя, обернене вгору. Після інцесту Шива відрубує Брахмі п’яту голову. У вішнуїтській версії Віш­ну звинувачує Брахму в тому, що він відмовився зійтися з Мохіні (давньоінд.

Найчастіше роль Брахми не спеціалізована: він існує, повеліває, одаровує, виконує прохання, дає поради, утішає. Відомий ряд міфів, де замість Брахми висту­пає Вішну, іноді й Шива, які, ставши центром системи індуїзму, сильно відтіснили Брахму. При оцінці образу Брахми, на думку В. Топорова, особлива увага повинна бути приділена його витокам: у Ведах слово брахма (у середньому роді) познача­ло молитовну формулу, словесний вираз якогось універсального принципу, пізні­ше — сам цей принцип; у Брахманах йдеться, що Брахма (у середньому роді) ство­рив богів і розмістив їх «у світах», що безпосередньо повторює мотив, який пізніше пов’язується з персоніфікованим Брахмою (у чоловічому роді). Таким чином, намі­чається генеалогія Брахми-Бога з абстрактного поняття, якому, можливо, передува­ло цілком конкретне — якийсь аналог Світового дерева. Саме у цьому значенні, указує В. Топоров, слово «брахман» («жрець») має виразні індоєвропейські паралелі. При­родно, що і «господар брахмана» Бріхаспаті-Юпітер опиняється тісно пов’язаний з Брахмою [139, I, 186]. Зображення Брахми показане на рис. 82.

Рис. 82. Брахма

(Західний Берлін, Державні музеї: 139, I, 186)