Подальша доля асурів
Асури — нащадки Кашьяпи — у деяких релігійно-міфологічних сюжетах вважаються народженими Брахмою; вони — старші брати богів, які володіють мудрістю, міццю й майєю. На небі в асурів було три гради — залізний, срібний і золотий, а також гради в підземному царстві.
Верховним жерцем асурів і їхнім наставником був Ушанас, син Бхрігу (одного із семи великих ріші), а їхнім царем — Хіранья- кашіпу. Асури загордилися, озлились, і щастя відвернулося від них. Індра розбив їх у битвах, а Рудра спопелив три міста асур і скинув їх з неба. Асури разом з богами беруть участь у первозданному сколочуванні Світового океану, однак пізніше розділяються: боги викрадають в асур амриту (лише асуру-демону Раху вдається ковтнути її, тому його голова стає безсмертною); асури вступають з богами в бій, але Вішну й боги заганяють їх під землю й на дно океану. Вішну, перевтілившись у вепра, вражає асуру Хіраньякшу й створює острів посеред океану. Цар асур Хіра- ньякашіпа ув’язнює свого сина Прахладу, який божествив Вішну, після чого Вішну в образі напівлюдини-напівлева постає перед царем асур, завдає йому поразки й звільняє Прахладу. Вішну у вигляді карлика допомагає богам заволодіти Всесвітом, який доти перебував у руках асур [139, I, 118].Хіраньякашіпу (давньоінд. «який має золотий одяг») і Хіраньякша (давньо- інд. «який має золоте око») — брати-близнята, діти Кашьяпи й Діті. Відповідно до поширеного в епосі й Пуранах міфу Хіраньякашіпу ніхто не міг вбити завдяки особливому дарунку йому від Брахми. Внаслідок цього дарунка Хіраньякашіпу заволодів трьома світами, підкорив собі богів і оселився в палаці Індри на небі. Одного разу, стоячи на порозі свого палацу біля колони, Хіраньякашіпу, сперечаючись зі своїм сином Прахладу, ревним шанувальником Вішну, почав стверджувати, що Вішну не всюдисущий, оскільки його немає в цій колоні, і презирливо вдарив по колоні мечем.
У той же момент з неї вийшов Вішну у вигляді нарасінхі (напівлюдини-напівлева) і роздер Хіраньякашіпу пазурами. Брат-близнюк Хіраньякашіпу — Хіраньякша також був непримиренним ворогом богів-девів і, бажаючи показати їм свою силу, стягнув землю на дно Світового океану (за іншим варіантом, земля сама поринула в океан, не витримуючи тягаря живих істот). Боги звернулися по допомогу до Вішну, й той, перевтілившись у вепра, підняв землю нагору на своїх іклах, а Хіраньякшу, який намагався перешкодити йому, убив у тисячолітньому двобої (боротьба Вішну в аватарі (перевтіленні) вепра з Хіраньякшею, ймовірно, є доповненням до космогонічного міфу про «витягнення» землі з первинних вод) [139, II, 592-593].Прахлада (давньоінд. «радість», «захоплення») — син асура Хіраньякашіпу — всупереч волі батька, який загордився своєю могутністю, з дитинства вшановував Вішну. Хіраньякашіпу спочатку намагається переконати сина у помилковості погляду, потім, у гніві, хоче його вбити: наказує зарубати Прахладу, напускає на нього змій, слонів, брахманів із заклинаннями, труїть його отрутою, топить в океані, обрушує на нього скелі — але Прахлада залишається невразливий, тому що його охороняє Вішну. Після того як Вішну вбив Хіраньякашіпу, Прахлада стає царем асурів. Але його могутність, заснована на чесноті, непокоїть богів. Індра постає перед Прахладою у вигляді брахмана й просить у нього в дарунок його чесноти. Прахлада ні в чому не може відмовити брахманові й розстається зі своїми чеснотами, що заспокоює богів [139, II, 332]. Проте онук Прахлади Балі — цар дайтьїв — завдяки своєму благочестю й подвижництву переміг царя богів Індру й домігся влади над трьома світами — небом, землею й підземним світом. Тоді Вішну, перевтілившись у карлика, прийшов до Балі й попросив у нього в дарунок стільки простору, скільки він, карлик, зможе відміряти своїми трьома кроками. Не підозрюючи пастки, Балі погодився, й Вішну, набравши свого істинного вигляду, першим кроком покрив все небо, другим — землю, а третій крок зробив меншим і залишив Балі у володіння підземний світ — поталу [139, I, 151].
У буддійській міфології асури утворюють один із шести розділів сансари, де живуть боги, асури, люди, тварини, прети (давньоінд. «той, що пішов» — духи померлих, які не можуть задовольнити своїх бажань, наприклад, насититися, тому що животи в них величезні, а роти — як вушко голки) і мешканці наракі (пекла). Асури, відповідно до буддійської версії, жили колись як боги в небі Траястрінса (одне з нижніх небес у девалоці, тобто «світі богів», але були вигнані главою цього неба Шакрою (на думку багатьох дослідників, тотожний ведійському Індрі, одним з його епітетів є «князь богів»). Асури живуть переважно в печері світової гори Меру й запекло воюють з богами, хоча завжди зазнають поразки. «Яблуком розбрату» між асурами й богами є Світове дерево, коріння якого міститься у володіннях асур, плоди дозрівають на небесах [139, I, 119].
Глава 35