Мудреці стають сильнішими за богів
Перевага мудреців-аскетів над богами, яких вони пригнічують своєю могутністю, чітко простежується в епосі і Пуранах. За етико-пуранічною генеалогією на початку творіння прародитель Брахма породжує шість (за іншою версією — вісім) «синів духу», від яких походять згодом всі живі істоти Всесвіту.
Ці «сини духу» — великі мудреці-подвижники, образи яких походять переважно від легендарних провидців ведійських гімнів. У інших версіях космогонічного міфу число синів Брахми (всі вони отримують епітет Праджапаті) збільшується до 10 або 17, і всі вони з’являються дивним чином з різних частин його тіла. Згідно з однією з найпоширеніших версій цього міфу старший син Брахми — Марічі — породжує Кашьяпу — теж великого мудреця і подвижника (обидва образи, що походять від
Рис. 88. Бог Крішна [139, II, 16]
Рис. 89. Нараяна [208, 26]
Вед, пов’язані з солярною міфологією). Синами Атрі, другого сина Брахми, визнаються Сома, бог Місяця, і Дхарма, бог справедливості (персоніфікація морального закону і віровчення; цей образ з’являється тільки в індуїстському пантеоні і пізніше ототожнюється з Ямою). Третій син Брахми — Ангірас — батько великого мудреця Бріхаспаті, а також, за деякими версіями, — Агні, бога вогню. Бріхаспаті в індуїстській релігії — наставник і верховний жрець богів, а також персоніфікація планети Юпітер. Бріхаспаті веде постійну боротьбу з своїм суперником Шукрою, наставником асурів, який персоніфікує планету Венеру. Від четвертого сина Брахми — Пуластьї — походять бог багатства Кубера і повелитель ракшасів Равана, а від інших синів Брахми — різні міфологічні істоти і тварини [139, I, 539].
Сьомий син Брахми, за однією з версій, — це Дакша, який з’явився з великого пальця правої ноги Брахми, який породжує 50 дочок. З них 13 він видає заміж за Кашьяпу, 27 (які втілюють сузір’я місячного зодіаку) за Сому і 10 — за Дхарму.
Згідно з іншими версіями всі сини Брахми також отримують в дружини дочок Дакши. Старші дочки Дакши, як вже наголошувалося, — Діті, Дану й Адіті — породжують від Кашьяпи відповідно демонів (Дайтьїв і Данавів) і богів Адітьїв, а від інших дружин Кашьяпи походять різні класи міфічних істот: гандхарви, супарни, нагі та ін. Число богів групи Адітьїв збільшується в індуїзмі до 12, і ця група набуває вираженого солярного характеру: 12 Адітьїв втілюють Сонце в кожний з 12 місяців року. Особливо виділяється з членів групи Адітьїв Вівасват, який, власне, і представляє божество Сонця. Дітьми Вівасвата вважаються Яма, Ашвіни, а також Ману, прародитель людства і герой міфу про потоп [139, I, 539].Безпосередньо до Ману зводить своє походження легендарна Сонячна династія царів, до якої належить герой стародавнього епосу Рама. З іншого боку, син Соми Будха (персоніфікація планети Меркурій) і Іла (або Іда), дочка Ману, вважаються батьками Пурураваса — родоначальника Місячної династії, до якої належить Бхарата (який дав ім’я країні індоаріїв) і його нащадки, герої Махабхарати. Легендарні царі, герої походять від богів, б’ються на їхньому боці проти демонів, іноді борються з самими богами. Рама, як наголошувалося, перемагає разом з братом Лакшманою багатьох ракшасів, він вбиває Равану (який викрав його дружину Сіту), якого не могли здолати ні боги, ні демони. У центрі сюжету епосу «Махабхарати» — конфлікт між двома великими героями — Карною, сином бога Сур’ї, і Арджуною, сином Індри. В історії подвигів Арджуни відбився також мотив його єдиноборства з Шивою [139, I, 539].