Нара-Нараяна: двоєдине втілення Вішну
Ім’я Нараяни у давньоіндійській релігії мало два основні значення [139, II, 198]:
1) як ім’я вищого божества, яке з’являється в післяведійський період і має, можливо, неарійське походження.
В Брахманах Нараяна оголошується світовим духом, ідентичним Пуруші, а в епосі ототожнюється з Вішну. При цьому поширеним є розуміння Нараяни як одного з імен Вішну (проте в інших текстах, наприклад, в «Законах Ману», ім’я Нараяни пов’язується з Брахмою). У послідовників джайнізму Нараяна — ім’я одного з міфічних тіртханкарів — попередників основоположника джайнської релігії Махавіри Джини;2) ім’я божественного мудреця (ріші), який завжди виступає в парі з іншим ріші — Нарою. В Пуранах Нараяна-Нара проголошуються двоєдиним втіленням Вішну.
Нара (давньоінд. «людина», «чоловік», «благовірний») — нерозлучний з Нараяною. В Рамаяні Рама передбачає майбутнє народження Нари і Нараяни заради блага людства. Поклонінням Нарі і Нараяні відкривається Махабхарата, в якій містяться кілька вставних історій про них· Арджуна і Крішна вважаються втіленнями Нари і Нараяни. В Пуранах Нара-Нараяна названі синами Дхарми і Ахімси (або Мурті, дочки Дакши). Згідно з пуранічним переказом Нара і Нараяна налякали богів своєю аскезою і Індра послав до них апсарів, щоб небесні діви збентежили подвижників своєю красою. Тоді Нараяна зірвав квітку, поклав її на своє стегно (давньоінд. «уру»), і на світ з’явилася діва Урваші, яка затьмарила своєю красою всіх апсарів Індри [139, II, 198]. Одне із зображень Нараяни відтворене на рис. 89.