Різноманітний Крішна
Крішна (давньоінд. «чорний», «темний», «темно-синій») — син Девакі і Васудеви. Образ Крішни багатозначний: ймовірно, в ньому злилися різні релігійно-міфологічні і, можливо, історичні прототипи.
Припускають, що «чорнота» Крішни свідчить про південно-індійське, дравідське походження його образу. Колір тіла Крішни — темно-синій або темно-ліловий (рідше — зовсім чорний, темно-зелений або темно-коричневий), який порівнюється з кольором дощової хмари, що несе звільнення від смертоносної спеки. За своєю природою Крішна — насамперед захисник, рятівник, проте його ім’я Крішна («Чорний») нагадує імена ведійських демонів-асурів. У релігії джайнів і буддистів Крішна — фігура негативна (у буддистів, наприклад, він — голова чорних демонів, ворогів Будди) [139, I, 15-16].У Махабхараті Крішна діє переважно як воїн і політик, союзник пан- давів — мудрий, мужній, але деколи і віроломний у відносинах з ворогами.
У Бхагавадгіті, включеній в Махабхарату вставній поемі, Крішна — колісничий Арджуни — перед битвою на Курукшетрі проявляє себе як вище божество (Вішну) і висловлює релігійно-філософську доктрину, що набула надалі значного поширення в Індії і за її межами. У традиційному списку десяти аватар Вішну Крішна посідає восьме місце, але іноді Крішна визнається більш ніж аватара — повним проявом Вішну. В цьому випадку його місце в десятці аватар посідає Баларама — старший брат Крішни. У «Вішну-пурані» йдеться, що коли землю здолали сили асурів, боги звернулися до Вішну по допомогу, і Вішну взяв дві волосини: чорну, свою, і білу, змія Шеши (який вважається частиною самого Вішну) і сказав: «Це моє волосся зійде на землю і звільнить її від печалі». Чорна волосина символізує Крішну, біла — Балараму. Баларама брав участь в багатьох подвигах Крішни, та і сам здійснив їх немало. Його основна зброя — плуг. Колір тіла Баларами — світлий, золотистий, а колір одягу — темно-синій (на відміну від темно-синього Крішни, колір одягу якого жовтий).
Баларама мав одну дружину і двох синів, приохочувався до вина і був запальний. Після загибелі ядавів, племені Крішни, Баларама тихо помер, сидячи на березі моря у Двараці — столиці удавів, — і з його рота виповз білий змій Шеша [139, I, 151].Земна біографія Крішни така. У місті Матхура — першій столиці ядавів, заснованій братом Рами Лакшманою на місці обителі ракшаса Мадху — правив неправедний цар Канса (від давньоінд. «руйнувати»). Мати Канси (дружина матхурсько- го царя Уграсени) зачала його від демона, який обманом опанував нею. Змужнівши, Канса повалив Уграсену і почав царювати сам, творити багато зла в Матхурі і її околицях (зокрема, заборонив вшановувати Вішну). Земля звернулася до богів по допомогу, і тоді Вішну втілився на землі в братах Крішні і Баларамі [139, I, 621]. Проте Канса чує прогноз, що він помре від руки восьмого сина своєї двоюрідної сестри Девакі, і вбиває всіх синів, що народжуються у неї від Васудеви. Рятується лише сьомий син Баларама (Вішну перемістив його зародок в черево Рохіні, іншої дружини Васудеви, яку відправили в сім’ю пастуха Нанди), а пізніше і Крішна був переправлений в сім’ю пастуха на протилежний берег річки Ямуни. Отже, два брати росли разом [139, II, 17].
Канса, дізнавшись про зникнення новонародженого, наказує убити всіх немовлят в Матхурі. Далі описується дитинство Крішни і його подвиги: вбивства демонів, яких підсилає Канса; поглинання полум’я лісової пожежі і порятунок від нього корів і пастухів; перемога над повелителем змій Колією, підняття над головою гори Говардхана, щоб прикрити нею від дощу пастухів і їхню худобу, та ін. Ще популярніша тема — любов пастушок до підлітка Крішни, з яким вони під звуки його сопілки танцюють в екстазі на березі Ямуни. Крішна покидає пастушок, щоб виконати свій борг — убити Кансу. Убивши тирана, Крішна з пастуха перетворюється на воїна і політика: відновлює справедливу владу в Матхурі і захищає місто від демонів, які мстяться за Кансу. При цьому Крішна переводить всіх жителів Матхури — ядавів у Двараку, нове місто, яке за його наказом зводиться за одну ніч. Здійснюючи подальші подвиги, Крішна знаходить спочатку вісьмох дружин (перша з них Рукміні), а потім ще 16100 дружин. Володіючи чудовою здатністю перебувати одночасно з усіма дружинами, Крішна породжує численне потомство. Після битви на Курукшетрі, яка завершує коло земних справ Крішни-Вішну, Крішна вирішив повернутися в божественні сфери. Спочатку він знищує все місто ядавів, а потім і сам гине від стріли мисливця, який сприйняв його за оленя. Схожість багатьох моментів в оповідях про Крішну і в переказах про життя Ісуса Христа, а також фонетична близькість їх імен (Крішна в іншій вимові — Крістна, Христос) давали підставу ряду дослідників бачити у Крішні видозмінений образ Христа колись занесений до Індії кочовими племенами [139, II, 18]. Одне із зображень Крішни відтворене на рис. 88.