Походження асур
Асури (давньоінд. букв. «володіючий життєвою силою») — це клас небесних персонажів, що володіють майя. У Ріґведі до цього класу належали Адітьї (насамперед Варуна й Мітра), Агні, Індра та ін.
Водночас у пізньоіндійській літературі формується уявлення про асурів як вищий клас демонів, що протистоїть богам. При цьому боги перемагають: Агні обіцяє виконати гімн, за допомогою якого боги-деви переможуть асурів; до Бріхаспаті звертаються із благанням розбити асурів; Індра перемагає тих або інших представників асурського роду, насамперед Врітру (асу- ру за перевагою), Піпру, Варчіна (разом з Вішну), тому Індру (іноді також Агні й Сонце) називають асурахан (тобто «убивця асурів»). Після загибелі асури йдуть у царство Варуни й у епоху брахманізму пов’язуються тільки з ніччю й темрявою. Творцем асурів зазвичай називають Праджапаті (або Брахму — у більш пізніх варіантах) [139, I, 118]:• асури виникли з його подиху, що ожив (або із черевної порожнини), з нижнього подиху, з крапель, разом з іншими видами демонів;
• з паху Брахми-Праджапаті та ін.
Весь склад асур не піддається точному визначенню, але часто під асурами розуміли дайтьїв, данавів та інших нащадків Кашьяпи (букв. «черепаха»). Відповідно до одного з космогонічних міфів («Шатапатха-брахман») Праджапаті створив все живе, втілившись у космічну черепаху, тобто черепаха і є Кашьяпа, тому говорять, що всі живі істоти — нащадки Кашьяпи-Праджапаті. В індуїстській міфології Кашьяпа — один із семи великихріші (божественні мудреці), син Брахми або еманація Марічі (духу Брахми-Праджапаті). Дружинами Кашьяпи вважаються 8 (за іншими версіями — 10 або 13) дочок Дакши [139, II, 629].
Дакша (давньоінд. «спритний», «здатний») — божество небесного класу Адітьїв (його ім’я використовується і як епітет Агні й Соми). Найприкметнішою рисою Дакши є те, що він народжений від Адіті (матері богів-адітьїв) і він же народив Адіті. В «Шатапатха-брахмані» Дакша ототожнюється з творцем Праджапаті, а в Ріґведі його називають батьком богів.
Сам він вважається сьомим сином Брахми (або Праджапаті), що народився з великого пальця правої ноги Творця. Дружиною Дакши стала народжена з пальця лівої ноги Творця — Віріні (ототожнюється з ніччю й іноді називається Дакші). У Дакши і його дружини було 50 (у деяких джерелах — 60) дочок, з них 13 Дакша віддав у дружини Кашья- пі, 27 — Сомі, а 10 — богу справедливості Дхармі (іноді — Ману). Старша дочка Дакши — Діті стала матір’ю дайтьїв, друга дочка — Дану — матір’ю данавів, а третя — Адіті — матір’ю адітьїв і, отже, самого Дакши. Один з найвідоміших міфів викладає історію жертвопринесення Дакші: щоб спокутати гріх, владика створень Дакша на вершині гори Хімават улаштовує перше жертвопринесення, скликавши всіх богів, крім Рудри (Шиви); розгніваний Рудра (див. рис. 74) простромлює жертву стрілою, і вона перетворюється на сузір’я Мрігаширша («Голова антилопи»); Рудра нападає на синів Адіті, калічить їх, зокрема, він обезголовлює Дак- шу; знайти голову ніде не можуть і приставляють Дакші голову козла (подібний мотив пов’язаний із Праджапаті, який, перевтілившись у козла, вступає у злочинний зв’язок зі своєю дочкою Рохіні). В Махабхараті (XII) і в деяких інших джерелах розповідається про те, як бог місяця Сома взяв собі за дружин 27 дочок Дакши, проте втішався тільки з Рохіні. Тоді Дакша прокляв Сому й той почав марніти; водночас почали марніти рослини й тварини. Стривожені боги вблагали Дакшу змилостивитися над Сомою. Є також мотив перетворення Вішну на Дакшу й створення ним різних істот [139, I, 348].
Рис. 74. Рудра-Шива [79]