<<
>>

Венера — «милість богів»

Венера — у римській міфології богиня садів, ім’я її вживалося як синонім плодів (у деяких містах Італії вшановувалася як Фрутіс) [90, І, 229]. За деякими з при­пущень, спочатку означала персоніфікацію абстрактного поняття «милість богів» (venia).

Була ототожнена з Афродітою, ставши не тільки богинею краси і любові, а й покровителькою римлян. Інші її епітети: «милостива», «очисна», «кінна». З по­ширенням східних культів Венера почала ототожнюватися з іншими богинями — Ісідою, Астартою. Надзвичайно поширений культ Венери й Адоніса — її коханця, який гине й воскресає. В астрології визначну роль відігравала планета, названа іменем Венери, що визначалася як «милостиве нічне світило, чоловік або жінка» [90, І, 232].

Афродіта у грецькій міфології богиня любові та краси. Це богиня мало­азійського походження, й етимологія її негрецького імені не зрозуміла (90, І, 132]. За свідченням відомого релігієзнавця О. Лосєва, є дві версії походження Афродіти: згідно з однією, пізньою, вона — дочка Зевса; згідно з другою — вона народилася з крові оскопленого Кроном Урана. Цей міф відображає давнє хто- нічне походження богині і вказує на те, що Афродіта старша за Зевса і була од­нією з первинних хтонічних сил. Вона наділена космічними функціями могут­ньої, пронизуючої весь світ любові. Афродіта уявлялась як богиня родючості, вічної весни і життя; вона прославлялась як «богиня гір», «богиня моря», тобто, на думку О. Лосєва, це означало, що земля, море і гори обійняті силою Афро- діти. Вона — богиня шлюбів і пологів, а також «годувальниця дітей». Любовній владі Афродіти підлягали боги і люди (крім Афіни, Артеміди і Гестії). За своїм східним походженням Афродіта схожа і навіть ототожнюється з шумерською Інанною, фінікійською Астартою, вавилоно-ассирійською Іштар, єгипетською Ісідою. Подібно до цих східних богинь родючості Афродіта з’являється в супрово­ді диких звірів — левів, вовків, ведмедів, приборканих нею. Ці малоазійські риси зближують її також з Богинею-Матір’ю і Кібелою, а служіння їй часто має почуттє­вий характер (Афродіта вважалася навіть богинею гетер, сама іменувалася гете­рою і блудницею) [90, І, 133].

Чоловік Афродіти (як і у Майї) Гефест — найуміліший майстер і найнегар- ніший серед богів. Любові Афродіти домагалися Посейдон і Арес (від зв’язку з

останнім з’явилися Ерот, Деймос, Фобос, Гармонія). Спочатку Ерот — космічне божество, породження Хаосу, але в олімпійській (тобто більш пізній) міфології він стає сином Афродіти. Сином Афродіти від Гермеса вважається Гермафродит. Афродіта наділена багатьма рисами матріархальної володарки, яка має давній фе­тиш — пояс магічної сили, що скоряє навіть великих богів. Найдавнішим і найсвя- щеннішим храмом Афродіти Уранії (небесної, народженої від Урана) вважався в еллінів храм на острові Кіфера, де її дерев’яна статуя зображувала озброєну боги­ню [90, І, 134-135].

<< | >>
Источник: Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл.. 2020

Еще по теме Венера — «милість богів»:

  1. Венера — «милість богів»
  2. Меркурій-Гермес: вісник богів
  3. Адонай і Адоніс
  4. Боротьба богів
  5. Мудреці стають сильнішими за богів
  6. Зевс-Юпітер: батько богів і людей
  7. Можливі причини «битви богів»
  8. Індра - цар богів
  9. Покоління богів
  10. Людство і віра: витоки народів і релігій: наук.-публ. вид. У 4 т. 3-тє вид., стереотип. / Г. В. Щокін. Київ : Міжрегіональна Академія управління персоналом,2020. 2220 с. : іл., 2020