Боротьба богів
Боротьба богів світлого начала (девіз) і темного (асурів) є одним з центральних сюжетів староіндійської системи вірувань. Це боротьба космічних сил із хаотичними, сил добра і сил зла, творчих сил із силами руйнування.
Давній міф про «сколочування океану» (тобто Хаосу) — це міфопоетичне свідчення певної «небесноївійни» між двома класами (або поколіннями) богів — девами і асурами, після якої запанували деви. Двобогість Мітри-Варуни (останній — виражений асура) підкорялось дії єдиного закону — рити, під яким, можливо, уявлявся Творець Всесвіту. Після своєї загибелі й вигнання з небес асури, пов’язані з темрявою і ніччю, йдуть у царство Варуни. Асури вважаються старшими братами девів-богів, що володіють мудрістю й магічною силою, яким колись належала влада над Всесвітом. Староіндійські асури тотожні, очевидно, центральному божеству ассирійського пантеону Ашшуру (Ассуру), який ідентифікувався з Аншаром і витіснив вавилонського бога- творця Мардука, узурпувавши риси багатьох, у тому числі й солярних божеств. Його дружиною визнавалась Іштар. Аншар, з яким ототожнювався Ашшур, був сином водяних чудовиськ-божеств Лахму і Лахаму, дітей первозданної стихії — Апсу і Тіамат, пов’язаних із водяним божеством Енкі. Таким чином, перемога де- вів над асурами уявлялась як перемога на небесах переважно вогняних божеств над переважно водними.При цьому давній дуалізм Мітри-Варуни, які владарювали на небесах, був замінений одноосібним владарюванням атмосферного Індри, який також має асур- ські риси. В Атхарваведі, наприклад, зазначено, що він — син богині ночі Ратрі, а серед його батьків називають Дьяуса, Тваштара і Праджапаті (останній вважається і батьком асурів). Братом-близнюком Індри називають бога вогню Агні або Пуша- на (давньогрецький Пан — супутник Діоніса). З Індрою пов’язані бик, павич і змій, що вказує на його водно-хтонічні риси. Загалом образ Індри — це образ індоєвропейського бога-громовержця, який інколи ототожнюється з іншим індоєвропейським богом грому, дощу й погоди — Парджаньєю.
Парджанья — батько бога Місяця й священного напою Соми, а його дружиною вважається сама Земля (тобто Парджанья виступає як деміург, паралель Дьяуса-Зевса). Іншим деміургом, пов’язаним з Індрою, був Праджапаті, відомий із староіндійських текстів своїми домаганнями власної доньки Рохіні (сузір’я Тельця). Іноді Рудра (з яким багато в чому схожий Індра) вважається плодом цього кровозмішувального зв’язку. Із культу Рудри у подальшому розвивається культ Шиви. Епітет Рудри «Пашупаті» («Хазяїн худоби») схожий з іменем брата-близнюка Індри — Пушаном, що також зближує образи Індри, Рудри й Шиви. Відомо також, що Індру звинувачували в убивстві свого батька, а серед його братів називали асурське чудовисько Врітру.Індра, таким чином, являє собою втілення радше темного, лунарно-грозо- вого начала «атмосферного» світу, якому в «небесному» світі відповідав Варуна. Мітра і Варуна, як головні боги небес, уособлювали, очевидно, образи Білого й Чорного богів. У деяких міфах Мітра виступає як чоловік небесної німфи Урваші, яка, проте, кохає Варуну, що, можливо, є відображенням образів Богині-Матері та її двох партнерів протилежної природи. Подібною відповідністю для Індри на «атмосферному» рівні світобудови міг виступати єдиний образ бога вітру Ваю- Вата. Він — первонароджений, і його колісницю запрягає сам Індра, він — «дитя світу» й «дихання богів», він народжений двома світами і пов’язаний з Марутами (під останніми іноді розуміють вогняно-войовниче божество Марса). До Вая, наприклад, звертаються в індійській традиції одночасно з Індрою та Парджаньєю, що вказує на близькість їх образів, що нагадує кам’яномогильні образи Ішкура і Енліля, які визнавалися в шумерський період братами.
Крім Ваю-Вата, на «атмосферному» рівні світобудови Індрі відповідав солярний бог Сур’я, до якого Індра, судячи зі староіндійських текстів, перебував у певній опозиції, як і до богині вранішньої зорі Ушас. Час владарювання у староіндійському пантеоні Індри, перемігшого численних асурських чудовиськ, припадає, очевидно, на зодіакальну епоху Тельця (ТУ-ТТ тис. до н. е.), коли й були складені основні тексти Ріґведи, в яких збереглись згадки і про минулу владу Мітри-Вару- ни. Цей період у розвитку релігійно-міфологічних уявлень характеризується заміною «небесного» двобожжя «атмосферною» монархією Індри. Титул «царя богів» переходить від Варуни до Мітри (можливо, перед Варуною цей титул належав у давні часи солярному Мітрі або «першосонцю» Савітару). Передача влади, таким чином, проходить у староіндійській традиції, як і в багатьох інших, по «лівій», темній стороні світотворення. Бог-громовержець домінує над богом Сонця.