Гея: Мати-Земля
Гея у грецькій міфології Мати-Земля, найдавніше доолімпійське божество, що відігравало найважливішу роль у теогонічному процесі [90, І, 300]. Гея народилася слідом за Хаосом і є однією з чотирьох першопотенцій (Хаос, Земля, Тартар, Ерос), що сама із себе породила Урана-небо і взяла його за чоловіка.
Разом з Ураном Гея породила шість титанів і шість титанід, серед яких Кронос і Рея, батьки Зевса. Її породженнями є також Понт-море, гори, троє киклопів і троє сторуких. Усі вони своїм жахливим виглядом викликали ненависть батька, і він не випускав їх на світ з черева матері. Гея, страждаючи від ваги схованих у ній дітей, вирішила припинити стихійну плідність свого чоловіка, і за її намовою Кронос оскопив Урана, з крові якого з’явилися на світ чудовиська (гіганти, еринії) і прекрасна Афродіта. Шлюб Геї і Понта-моря також дав початок багатьом чудовиськам. Онуки Геїна чолі з Зевсом у битві з дітьми Геї — титанами перемогли останніх, скинувши їх у тартар, і поділили між собою світ. Гея не бере активної участі в житті олімпійських богів, але часто дає їм мудрі поради. Іноді Гея демонструвала свою незалежність від олімпійців (у союзі з Тартаром вона породила дивовижного Тифона, якого знищив Зевс). Потомство Геї — жахливе, відрізняється дикістю і стихійною силою, нерозмірністю, каліцтвом і міксантропізмом, тобто змішанням тваринних і людських рис (наприклад, Єхидна — діва-змія).Як повідомляє А. Тахо-Годі, з часом функції стихійного народжування Геї відійшли на другий план. Вона виявилася хранителькою давньої мудрості, вона знала веління долі та її закони, тому ототожнювалася з богинею правосуддя Фемідою (її дочкою). Образ Геї частково втілився у Деметрі (богині родючості і землеробства), у Богині-Матері, а також у Кібелі з її оргіастичним культом [90, І, 300].
Кібела у грецькій міфології — богиня фригійського походження, схожа за своїми функціями з грецькою богинею Реєю (дружиною Кроноса, дочкою Урана і Геї), іноді ототожнювалася з нею (у Римі культ Кібели злився з суто римським уявленням про богиню посівів і жнив Опс). Кібела називалася Великою матір ’ю богів і вимагала від своїх служителів цілковитого собі підкорення, забуття себе в божевільному захопленні й екстазі, коли жерці Кібели заподіюють один одному кривавих ран або коли неофіти оскопляють себе в ім’я Кібели, ідучи зі світу повсякденного життя і віддаючись до рук похмурої і страшної богині. На золотій колісниці з зубчастою у вигляді вежі короною на голові Кібела з’являлася завжди в оточенні шаленіючих корибантів і куретів (демонічних істот), диких левів і пан-
тер. Вона — володарка гір, лісів і звірів, яка регулює їхню невичерпну родючість. Культ Кібели в Римі був введений 204 р. до н. е. (у період другої Пунічної війни), а в Греції поширився не раніше VII ст. до н. е. [90, І, 647].