Індра - цар богів

Індра (давньоінд. ймовірно, позначення сили, родючості) — бог грому і блискавки давньоіндійської релігії, глава богів, пізніше — локапала (один з володарів країн світла). Індра — найпопулярніший персонаж Вед, у Ріґведі одному йому присвя­чено близько 250 гімнів (більше, ніж будь-якому іншому божеству).

Індра подолав богів, і вони його бояться. Індра втілює насамперед військову функцію. Він народжений для битв, він мужній, войовничий, звитяжний, він — бог битви, бере участь в численних битвах проти демонів або проти чужих для аріїв племен. Водночас військові подвиги Індри отримують і тлумачення космогонії. Він породжує Сонце, небо і зорю, укріплює Сонце і зриває диск Сонця, жене його (око Індри — Сонце), б’ється з демоном Врітрою за Сонце, з допомогою Сонця впокорює ворожі племена; звільняє річки і потоки, які, налякані, біжать від ньо­го, пробиває канали, наказує потокам. Перемога над Врітрою прирівнюється до перемоги космічного динамічного начала над відсталим Хаосом, а результати пе­ремоги — до влаштування ведійського світу широких просторів. Разом з тим Індра пов’язаний і з родючістю. Він приносить процвітання, урожай, довголіття, чолові­чу силу, багатства, худобу. Щодо людини, до аріїв зокрема, Індра доброзичливий, щедрий і поблажливий, завжди готовий прийти на допомогу. Неодноразово під­креслюється роль Індри як натхненника співаків. У Ріґведі нерідко згадується пе­ретворення Індри на мурашку або кінський волос, його багатоформність [139, I, 533].

Індра належить до найбільш антропоморфних богів давньоіндійського панте­ону. Детально змальовується його зовнішній вигляд (частини тіла, обличчя, бо­рода, одяг, голос, зріст, вік), його властивості (гнів, лють, суперсила, хоробрість, гострий розум, майстерність, мудрість, обізнаність, вправність та ін.), його нез­вичайне народження (мати не хотіла його народжувати), багато фактів його жит­тя, його родовід. Ім’я матері Індри в Ріґведі не назване, в Атхарваведі вона назва­на Екаштакаі її ототожнюють з Ратрі («Ніч»); а в епосі Індра — син Адіті (сьомий, тоді як в Ріґведі він названий четвертим з Адітьїв). Його батьком виступає то Дьявус, то Тваштар, то Праджапаті (у Брахманах Індра нерідко його молодший син); іноді йдеться, що боги самі створили Індру. Дружиною Індри називають то Індрані, то Шачі, то Пауломі. Братом-близнюком Індри був Агні, іноді Пушан — брат Індри, як і Тваштар. Численними прикладами засвідчені зв’язки Індри з іншими богами (з деякими з них він навіть ототожнюється), особливо з Сомою, Агні, Мару­тами, а також з Адітьями, Ашвінами, Пушаном, Ушаста ін. [139, I, 533].

У післяведичний період значення Індри зменшується, а саме, зовсім витіс­няється його космогонічна роль, проте посилюється роль як очільника військової дружини. Образ Індри використовується і в ритуалі викликання дощу. Новим є те, що Індра стає одним з хранителів світу — локапал. Брахма дарує йому владу над Сходом. Індрі допомагають Адіті, Апсари, Гандхарви та ін. В Махабхараті детально описується царство Індри, його тисячобрамний град Амараваті, палац, у якому вла­дарює Індра зі своєю дружиною. Водночас Індра втрачає свою могутність: він не раз зазнає поразки від мудреців і навіть від демонів; його часто принижують. Вже в Ріґведі є деякі ознаки двозначності в образі Індри: він вбиває свого батька, у його матері складне ставлення до нього; він розбиває візок Ушас і та, налякана, втікає від нього; Марути скаржаться на Індру за те, що він з’їв їхню жертву тощо[139, I, 533]. Наприклад, в Ріґведі є такі рядки (РВ TV, 18): «Вважаючи його ніби чимсь ганебним, мати сховала Індру»; чи хочуть води підтвердити ганьбу Індри? Мій син убив Врітру великою зброєю і випустив ці ріки; хто зробив вдовою твою матір? Хто хотів вбити тебе?..

З Індрою пов’язано найбільше число міфів, центральним серед яких є поє­динок Індри з демоном Врітрою, після чого Індра розігнав темряву, випустив скуті Врітрою води і звільнив викрадених у богів корів. Сюжет про повернення корів присутній і в міфі про бій Індри з демоном Валою, якого він також перемагає. У ряді гімнів Ріґведи містяться фрагменти міфу про поєдинок Індри з демоном Шушною — змією-пожирачкою, що викликає посуху. Аналогічні сюжети пов’язу­ють в Ріґведі Індру з Шамбарою, Піпру, Намучі, Емушею та ін. (демон Емуші, перевті­лившись у вепра, викрадає у богів зерно для жертвопринесення і збирається ва­рити кашу, але в цей момент Індра вражає його стрілою). За вбивство Врітри або Вішварупи, які були брахманами, Індра опиняється у вигнанні. Індра знову стає царем богів після того, як Нахуша, цар Місячної династії, який марно домагався Шачі, дочки демона Пуломана і дружини Індри, позбувся свого трону. Птах Гаруда перемагає Індру і захоплює посудину з амритою, яку Індра пізніше таки повертає собі. Індра воює з царем ракшасів Гаваною і його сином Мегханадою (Індраджи- том). Боячись зустрічі з Раваною, Індра перетворюється на павича і зазнає по­разки від Мегханади, який відвіз його на колісниці на свій острів Ланка (лише втручання Брахми та інших богів уможливлює звільнення Індри) [139, I, 534].

Індра в одному з міфів знищує в битві синів Діті — дайтьїв. Тоді мати про­сить свого чоловіка Кашьяпу подарувати їй сина, який помстився б Індрі. В ре­зультаті народжується Ваджранга, який перемагає Індру, зв’язує його і приносить до ніг Діті (лише нове втручання Брахми рятує Індру). Проте Індра за відсутності Ваджранги, перевтілюючись то в мавпу, то в змію, викрадає Варангі, дружину сво­го переможця. Ваджранга повертає собі дружину і народжує сина Тараку, щоб по- мститися Індрі. Змужнівши, Тарака вирушає разом з асурами на битву з Індрою і перемагає. Знищені боги, очолювані Індрою, просять Брахму допомогти їм, і той радить одружити Шиву на Умі, оскільки син, що народиться у них, знищить Тара- ку. У ряді сюжетів Індра тісно пов’язується з Шивою або з Вішну. Загалом давньо­індійський Індра ототожнюється з індоєвропейським богом грому [139, I, 535].