Вівасват - останній син Адіті
Вівасват (давньоінд. «сяючий») — солярне божество ведійської релігії, що уособлює світло на небі і на землі, родоначальник людей. У Ріґведі згадується близько 30 разів. Вівасват — останній (восьмий) син Адіті.
Він народився виродком, без рук і ніг, рівний з усіх боків. Старші брати Мітра, Варуна, Бхага та ін. відсікли все зайве, і так виник прародитель людей. У деяких текстах цей персонаж називається Мартанда (давньоінд. «з мертвого яйця [утворився]» або «птах»), який походить від мотиву світового яйця і створення богами Сонця. Згодом Вівасват зрівнявся з богами, ставши Сонцем (Сур’ею; Вівасват — епітет Сур’ї). З частин його тіла, що залишилися, виник слон. Вівасват став чоловіком дочки Тваштара — Саранью, яка народила йому двох близнят — брата і сестру Яму і Ямі, а пізніше — близнят Ашвінів. Вівасват перший зробив жертвопринесення і подарував людям вогонь. Індра, Сома, Ашвіни і Яма особливо тісно пов’язані з Вівасватом; його ім’я вживається як епітет Агні та Ушас [139, I, 235].До Адітьїв зараховують і Дхатара (давньоінд. «встановлювати») — божественного установника, бога — творця. Дхатар створив Сонце і Місяць, небо і землю, повітряний простір і світло. Разом з іншими богами він піклується про потомство (створює тілесний плід), покровительствує шлюбові, спостерігає за порядком в домі, лікує хвороби. Пізніше Дхатар ідентифікується з Праджапаті або Брахмою (іноді Дхатар — його син). Як епітет Дхатар відноситься до Вішну і Шиви [139, I, 416]. Дхатар ототожнюється з Дакшею.