Неолітичні храми

З доби неоліту в Середземномор’ї, на Кавказі і в Передній Азії мали значне по­ширення кругла і квадратна форми святилищ і жител. У Китаї, наприклад, що запозичив з Передньої Азії деякі елементи неолітичної релігії, храм неба круглий, а храм землі квадратний; в Ірані бог пекла Їма, якого визнавали первинним влади­кою світу, побудував «світовий замок», квадратний у плані.

Проте в епоху неоліту божество землі було, радше, чоловічим, а до його атрибутів, окрім квадрата, належали камені, метали, гори, печери, метеорити. Наприклад, у давньогрецькій міфології прабатьком усіх богів іноді називається Акмон, чиє ім’я має значення «метеоритний камінь», «блискавка», «ковадло», тоб­то він був божеством грози і ковальської справи, пов’язаним з каменем. Будучи атрибутом бога землі, камінь мав хтонічне значення. Днем тижня, присвяченим богові землі (богові-громовику), був четвер. Отже, звичай карати злочинця побит­тям його каменями можна тлумачити як принесення богові землі жертви через його атрибут — камінь (досить поширена страта у давніх євреїв). Є припущен­ня, що етнонім догрецького населення Греції «пелазг» походить від доіндоєвро- пейського реіоз — «камінь», що, можливо, вказує на пелазгів як на шанувальників бога, втіленого в камені. А грецьке Кгапаоз («твердий», «кам’янистий», «загостре­ний») майже збігається з ім’ям бога Кроноса, яке перегукується також з грецьким Кегаипоз — «блискавка». У давніх грузинів, наприклад, субота називалася «кронос» і була днем, присвяченим богові пекла [47, 87-90]. Субота, як відомо, є священ­ним днем іудеїв.

Вписані один в одний квадрати, відомі в малоазійському неоліті VI тис. до н. е., схожі, як наголошувалося, на план ступінчастої піраміди — зиккурата.