Війна і політичні сили українства

липня (1 серпня) 1914 р державний кордон між Росією і Австро-Угорщиною перетворився на лінію фронту А розкрая­на навпіл Україна мала стати не просто одним із плацдармів кровопролитних, спустошливих боїв, але й місцем, де реалізовувались стратегічні на­прямки світового конфлікту І так уже судилось до­лею, що реалізовувались значною мірою за участі українців, які змушені були стріляти один в одного, нищити своїх етнічних братів, їх добро за чужі анексіоністські інтереси Трагізм ситуації при­множувався тим, що питома вага українського “гар­матного м'яса” у російській та австрійській арміях була дуже значною Так в Росії на 1917ρ із 15,5 млн чоловік, мобілізованих на війну, 4,5 млн скла­дали українці

В австрійській армії відсоток українців був порівняно меншим, зважаючи передусім на питому вагу українського населення у складі габсбургської монархії Однак, тут була і своя специфіка

На підтримку віденського уряду з перших днів війни висловився „Український січовий союз", за­снований ще в 1912 р На початок війни у ньому об’єднувалось 16 тисяч юнаків-добровольців За перші два тижні серпня 1914p виявили бажання приєднатися до них ще близько 14 тисяч Авс­трійський же уряд дозволив сформувати украї­нський регіон, який би не перевищував 5 тисяч чо­ловік Його командиром було призначено ректора приватної української гімназії в Рогатині M Галущинського Однак блискавичне захоплення росій­ською армією Галичини на початковому етапі війни зашкодило повномасштабній реалізації починання 2 тисячі легіонерів переїхали в район Стрия-Мука­чевого, де створили перший полк січових стрільців (командир ГКоссак), а також резервний баталь­йон, які невдовзі влилися у відповідні підрозділи австрійської армії

Політична еліта українства розбилась на три ос­новних табори

Більшість діячів українських партій і ор­ганізацій виступили на підтримку воєнних зусиль царського уряду за ‘ російську орієнтацію/ Лідери ТУПа ліберали Д Дорошенко, А Вязлов, А Ніковський ввійшли до створених повсюдно відділень Всеросійського союзу земств 1 МІСТ В 1916 р до Союзу вступив C Петлюра і одержав призначення по мічника уповноваженого Союзу на Західному фронті Так же чинили і деякі інші діячі УСДРП та ‘ Спілки' За оцінкою В Винниченка ці люди орієнтувались на добре широке серце русь­кої демократи на грім перемоги, який зм ягчить

Україна в першій світовій війні

круте серце царизму аж до народоправства, до пар­ламентаризму й до волі націй, що благоденственно мовчали тоді по всіх п неосяжних просторах Це були ті з українців, які корінням свого особистого життя занадто глибоко зрослися з життям руським

Виявилася орієнтація і на ‘ німецький штик ‘ Звичайно, в межах російської України вона знахо­дилась у латентному стані Розрахунок тут був на те, що в ході війни буде знищено основу національ­ного гніту — царизм “А німецький імперіалізм — експлуататор культурний і розумний

Третій табір політично активного українства дотримувався не російської і не німецької орієн­тації, а власної, з опорою на власну націю, на влас­ний народ За оцінкою В Винниченка, таких по­глядів дотримувались переважно соціалістичні течи

Однак це твердження вірне лише до певної міри Соціалісти теж переживали складні часи, роз­диралися внутрішніми суперечностями, наочним прикладом чого була ситуація в УСДРП Більша іі частина пройнялась відверто оборонськими на­строями і мала своїм рупором газету, Украинская жизнь що виходила в Москві

У спеціальній декларації якою видання відгук­нулось на початок війни, містився заклик у виборі між Росією і Австро Угорщиною стати на сторону Pocn більше того „сприяти успішному виконанню російською армією надзвичайно важливого завдан­ня, яке випало на іі долю' Там же викривалась нещира політика Відня щодо українців

Інша ж частина УСДРП на чолі з А Жуком та В Дорошенком, блокуючись із колишніми “спілча­нами" M Меленевським (Баском) та O Скоропис- Иолтуховським обрала пронімецьку орієнтацію Разом з Д Донцовим, M Залізняком та іншими діячами українського руху вони створили 4 серпня 1914 р у Львові “ Союз визволення України' (СВУ) як позапартійне об’єднання СВУ виступав за перемогу у війні кайзеровської Німеччини У по­ширеній Союзом відозві, До українського народу в Росії на Росію покладалася вся відповідальність за розпочату війну, доводилося, що не варто боя тись приходу австрійського війська (в ньому сотні тисяч галичан, “Січові стрільці"), яке допоможе стати господарем власної долі, принесе “свободу і волю" і врешті "вільним і незалежним краєм стане Україна в злуці з Австрією"

В результаті розгрому Росії СВУ сподівався домогтися “державної самостійності України” у формі конституційної монархи з демократичним політичним внутрішнім устроєм, однопалатною за­конодавчою системою, громадянськими мовними і релігійними свободами, самостійною українською церквою Союз не виключав можливості залишен­ня у складі Австро-Угорщини частини етнічних українських територій і в такому разі розраховував на створення осібного автономного краю (корон­ного краю)

В аналогічних тонах було витримано і Маніфест Головної Української Ради, утвореної з представ­ників усіх політичних партій Галичини 3 серпня 1914p “Побіда австро-угорської монархи буде нашою побідою, — наголошувалось у документі

— І чим більше буде поражение Роси, тим швидше виб’є година визволення України”

Союз визволення України самочинно взяв на себе репрезентацію інтересів Великої України пе­ред зарубіжним світом _о“Послами“ відбули до Берліна — O Скоропис-Иолтуховський, Стамбула

— M Меленевський, Софи — Л Ганкевич, Рима

— O Семенів, Швеції та Норвегії — O Назарук, Швейцари — П Чикаленко

Центральні держави розглядалися при цьому як дружні, союзні щодо майбутньої Укранської держави

СВУ видавав значну кількість літератури, пері­одики, що поширювалася серед українського насе­лення країн Четверного Союзу, емігрантів та війсь­ковополонених Деякі видання “Союзу”, наприклад історичні праці M Грушевського та географічні тво­ри C Рудницького, виходили німецькою мовою Крім “Вісника Союзу визволення України” виходи­ли журнали у Відні та Лозанні, цілий ряд газет у таборах військовополонених “Розсвіт” (Раштат), “Bi-льне слово” (Зальцведель), “Громадська дум­ка” (Вецляр), “Розвага” (Фрайштадт), “Наш голос” (Иозефштадт)

Робота серед військовополонених українців бу­ла однією з важливіших завдань СВУ Завдяки їй вдалося уже в перший період війни домогтися дея­кого покращення умов перебування українців в таборах Німеччини та Австро-Угорщини 3 часом вдалося сконцентрувати значні маси українців у окремих таборах Фрайштадт і Дуна-Сердатель (Австро-Угорщина) — близько ЗО тисяч, а також Раштат, Зальцведель, Вецляр (Німеччина) — більше 50 тисяч Туди направлялися вчителі, інструктори з українців, які відкривали і забезпечу­вали функціонування шкіл грамоти, бібліотек, чита­лень, курсів української історії та літератури, політичної економи, кооперації, німецької мови, створювали аматорські театри, хори, оркестри Бу­дувались церкви, засновувались каси взаємодопо­моги, відкривались кооперативні крамниці та чайни

До діяльності СВУ явно неприхильно постави­лись лідери національно-визвольного руху у Ве­ликій Україні, зокрема M Грушевський Насторо­женість, підозра і зневага щодо лідерів СВУ, особ­ливо через їх контакти з деякими керівними колами Німеччини і Австро-Угорщини, збереглись і надалі, відчутно давали себе знати навіть у 1917-1918 рр

Не виправдились надії “Союзу” і на серйозну державну підтримку у країнах Четверного Союзу Відень явно схилявся до пропольської орієн­тації, дедалі скептичніше ставився до далекосяжних пла-нів “Союзу”, волів бачити останнього лише власним знаряддям у розв’язанні внутрішніх про­блем Врешті уряд Австро-Угорщини публічно відмежувався від СВУ Аналогічно вчинив і уряд Німеччини, хоч військові кола, приватні особи обох країн продовжували свої контакти і зв’язки з Со­юзом

До всього врешті додавалося ще й те, що уже на початку війни СВУ, інші українські організації зму­шені були евакуюватись з Галичини до Відня, відірватись від своєї природної основи

Невеличка група членів УСДРП на чолі з Л Юркевичем з початку імперіалістичної війни зайняли осібну (центристську) позицію, спробу­вавши відмежуватись як від русофілів із “Украин­ской жизни”, так і від германофілів із СВУ Вони започаткували у Женеві видання газети “Бороть­ба”, на сторінках якої відстоювали погляди на укра­їнське питання з позицій “інтернаціонального соціалізму”

Водночас Л Юркевич (псевдонім — Рибалка) втягнувся у затяжну полеміку з В Леніним, викри­ваючи суперечності в більшовицькій теорії, її свідо­ме чи несвідоме протиставлення демократичним засадам розв’язання національного питання

Природно, що все це викликано зворотну ре­акцію — і Л Юркевича критикували як одно- партійці, так і вождь РСДРП

Спочтатку до позицій “Боротьби” схилявся і В Винниченко Але невдовзі він віддав перевагу співробітництву в “Украинской жизни”, що призве­ло до розриву з соціал-демократами, які групували­ся навколо “Боротьби” Взагалі ж, бажання сидіти водночас на двох стільцях, закінчилося невдачею і лише завдало додаткової шкоди загальнопартійним інтересам