Розвиток громадянської війни в 1661—1663 рр. та її політичні наслідки

Т_ИМ часом відбувається загострення громдянської війни, що вела до розколу Українську «■ державу за територіальною ознакою У політичній самосвідомості еліти неухильно зміцнюється небезпечна тенденція, по-перше, ВІДМО­ВИ від реалізації національної державної ідеї й висунення на чільне місце регіональних політичних інтересів і, по-друге, при розв’язанні внутрішньо­політичних проблем все більше покладатися на уряди іноземних країн (в залежності від орієнтації тих чи інших угруповань) Все реальнішою стає загроза розколу козацької України на два гетьманства, оскільки лівобережна старшина, при підтримці Moc- ковії, взяла курс на відокремлення від Правобережжя

Так, у квітні 1661 р наказний гетьман Я Comko зробив першу, щоправда невдалу, спробу домогтися на скликаній неподалік Ніжина раді обрання себе гетьманом Восени 1 Брюховецький домігся проголо­шення себе запорозьким гетьманом й також активно включився у боротьбу за булаву Особливої гостро­ти вона набрала після чергової невдачі Ю Хмельницького наприкінці 1661 р відновити на Лівобережжі владу Основними претендентами вис­тупали Я Сомко, І Брюховецький і ніжинський полковник В Золотаренко Далеко не конструктив­ну роль у цих подіях відігравали представники вищого православного духовенства, котрі часто розпалюва­ли міжусобну боротьбу й виступали провідниками московської політики в Україні

Водночас загострюється й соціальна боротьба Старшина займалася величезними зловживаннями, внаслідок чого становище селянства й незаможного козацтва помітно погіршувалося (виразно окрес­люється процес феодалізації соціально-економічних відносин) Очевидно, не без підстав І Сірко у листі до Я Сомка (березень 1662 р ) дорікав йому та іншій старшині за те, що бігають за шляхетством „чортів- ським ляцьким ”

Невдоволення широких кіл незаможного козац­тва вміло використовував у політичній боротьбі І Брюховецький Він створював собі на Запорожжі авторитет найрішучшюго борця за козацькі права й вільності Принагідно зазначимо, що на відміну від Я Сомка, котрий плекав надію звільнитися від мос­ковської залежності („з холопства визволитися і жити за своїми звичаями”), запорозький гетьман був палким прихильником московської орієнтації, часто висловлюючись за ліквідацію гетьманату й створення князівства на чолі з царевичем Федором

У Правобережжі швидко зростало невдоволен­ня реанімацією польсько-шляхетських порядків, свавіллям жовнірів, нехтуванням Варшавою умов Чуднівської угоди 3 огляду на це, наприкінці 1661 — на початку 1662 рр Ю Хмельницький розпоря­дився усунути з маєтків державців, старост і підстарост Проте в лютому 1662 р сейм скасував от­римані раніше права козаків на шляхетські володіння й повернув їх шляхті У середині квітня гетьман зму­шений був на вимогу короля дозволити урядовцям 1 панству повертатися до маєтків

Непевність його становища, наміри зректися бу­лави сприяли розвиткові погано прихованої боротьби за владу В числі найреальніших претендентів був також І Виговський, котрий, як стало відомо польсь­ким властям, виношував плани перетворення козацької України в удільну державу під протектора­том Порти Нагадаємо, що в екс-гетьмана відбувся болісний процес переходу з платформи федералізму до ідеї української незалежності Тому не випадково польський уряд всіляко прагнув перешкодити ре­алізації його намірів Зазнавши влітку 1662 р серйозної поразки під час нового походу в Лівобереж­ну Україну, Ю Хмельницький остаточно вирішує скласти повноваження гетьмана Серед претендентів на булаву виступали досвідчені полковники ГГуля- ницький, M Ханенко та П Дорошенко В першій половині січня 1663 р на скликаній у Чигирині ко­зацькій раді основна боротьба розгорілася між ГГуляницьким і П Тетерею Завдяки підтримці та­тар, переміг П Тетеря

У Лівобережжі в квітні 1662 р Я Сомко на скли­каній у Козельці старшинській раді домігся прого­лошення себе „повним гетьманом” Проте побув ним

лише місяць, бо Москва не визнала законності цієї акції, шукаючи собі надійнішого васала Характерно, що російський уряд, намагаючись якомога швидше за­миритися з Річчю Посполитою, починає у цей час, з одного боку, висловлювати готовність уступити їй не лише Правобережну, а й Лівобережну Україну, а з другого — намагався зміцнити свої позиції у Ліво­бережжі У зв’язку з цим Москва дала згоду на скликання чорної ради й відправила для організації в проведення князя Д Вєліко-Гагіна з 7—8 тис рат­них людей 1 на нараді 27—28 червня під Ніжином більшість козацтва виступила протистаршини й об­рала гетьманом І Брюховецького Його суперники були ув’язнені, а згодом страчені

Так завершилася в козацькій Україні громадянсь­ка війна 1658—1663 рр Ii наслідки були трапчними По-перше, було породжено проблему територіальної цілісності держави По-друге, витворено причину перманентної політичної боротьби По-третє, ство­рено сприятливі умови для реалізації планів Mockobii і Речі Посполитої поділити між собою козацьку Ук­раїну