<<
>>

Початок війни, розвиток воєнних дій

Від самого початку війни всі переваги опинилися на боці Анг­лії, війська якої успішно застосовували при облозі фортець важку артилерію, а на морі - повороткий флот. У 1346 р. французька ли­царська кіннота зазнала тяжкої поразки біля Kpecci.

Англійці здо­були перемогу завдяки добрій взаємодії англійської кінноти та пі­хоти. Одночасно було завдано удару по французам в Гієні та Гас­коні, який вчинив син англійського короля, принц Едуард, тала­новитий полководець, що мав серед своїх лицарів прізвисько „Чорний принц”.

У 1356 р. його загін, що повертався після бою, потрапив у засід­ку біля Пуатьє і був оточений французами на чолі з королем Іоан- ном Добрим. Принц Едуард звернувся до ворогів із проханням надати можливість вийти з оточення навіть ціною складання зброї та прапорів, але Іоанн Добрий забажав, щоб англійці визнали себе бранцями. Відчуваючи себе великим полководцем, король Іоанн забув урок з поразки при Kpecci і зовсім інакше перешику­вав своїх лицарів. Чорний принц, який вже приготувався до не­минучої поразки і полону, а може навіть смерті, був уражений, коли побачив, що французи рушили на нього... у пішому порядку. Протягом короткочасного, навіть блискавичного бою англій­ські лучники в упор розстріляли броньованих і неповоротких французьких лицарів, які, рухаючись пішки, перетворилися просто на мішені. До того ж, англійські лучники були озброєні луками розміром у людський зріст. Стріляючи довгими стрі­лами, вони могли сильніше відтягувати тятиву і, таким чином, ударна сила луків дозволяла їм пробивати наскрізь лицарські обладунки.

Приголомшений Іоанн Добрий з купкою вцілілих васалів здав­ся в полон. Його було вивезено до Англії, де він і помер, забутий своїми підданими. За таких умов спадкоємець престолу дофін Карл скликав у 1356 р. Генеральні Штати, яким було передано владу згідно з „Великим березневим ордонансом”.

Лише після придушення Жакерії та Паризького повстання дофін захопив Париж і розпустив Генеральні Штати. У Бретін’ї йому довелося підписати мирну угоду з Англією, за якою останній віддавалася вся південно-західна частина Франції. Після смерті Іоанна Доб­рого, якому Генеральні Штати відмовили у викупі, дофін став королем Франції Карлом V (1364-1380 pp.).

Він запровадив воєнний податок для набору найманців. Поча­ли формуватися невеликі лицарські загони для партизанських дій. Тактика „жодного нападу без забезпечення раптовості” була ви­найдена конетаблем Франції Бертраном дю Гескленом. Може така обережна тактика убезпечувала від поразки, але вирішального пе­релому в ході війни вона надати не могла.

Восени 1415 р. нова англійська армія висадилася в Нормандії. Французам з їхньою 4-кратною перевагою достатньо було тільки блокувати дороги, щоб голодом зламати ворога. Але командуван­ня забуло і досвід Kpecci, і досвід дю Гесклена, і знову завдало ло­бового удару на непідготованій позиції. Біля селища Азенкур фран­цузькі війська було наголову розбито. У полон до англійців здали­ся 10 тис. французьких лицарів, які були зовсім деморалізовані. Англійці зайняли Париж.

У 1420 р. у Tpya було підписано мир, за яким англійський ко­роль Генрих V взяв шлюб із дочкою французького короля Кар­ла VI. Таким чином, він ставав регентом Франції, яка „з’єдналася” з Англією.

4.

<< | >>
Источник: Голованов С. О.. Всесвітня історія: Навч. посіб. За ред. Ю. М. Алексеева. — К.: Каравела,2005. — 272 с.. 2005

Еще по теме Початок війни, розвиток воєнних дій: