Прихід до влади Ю.Хмельницького. Укладення Переяславського договору. Чуднівська кампанія

Тим часом у Лівобережжі посилюється анти- гетьманський рух Повстанці розгромили урядові залоги, вбили Ю Немирича та інших

однодумців І Виговського Набрали поширення про- '

московські настрої До кінця вересня на вірність царю присягнула більшість лівобережних полков­ників Скориставшись сприятливою обстановкою, А Трубецкой перейшов у наступ і на початку жовт­ня увійшов до Переяслава

Водночас різко погіршується становище гетьма­на і на Правобережній Україні, де опозиційні сили зосереджувалися навколо Ю Хмельницького За свідченням деяких джерел, провідну роль в їх орга-

нізації відіграли І Богун, І Ковалевський, П Доро­шенко та І Сірко На середину вересня у таборі Ю Хмельницького під Германівкою вже перебувало близько 10 тис осіб Щоб урятувати ситуацію, І Ви- говський прибув під Германівку й скликав чорну раду За його дорученням П Верещака та Сулима зроби­ли спробу ознайомити присутніх із змістом Гадяцького договору Але козаки не захотіли їх вислухати до кінця й почали звинувачувати гетьмана в ігноруванні інтересів козацької України Рятуючи життя, він поспішно залишив табір і вирушив до А Потоцько- го Козаки домагалися його зречення від влади, й після тривалих переговорів він змушений був повер­нути клейноди Близько 24 вересня неподалік ВІД Фастова чорна рада обрала гетьманом Ю Хмель­ницького

Отже, дворічне гетьманування І Виговського по­значилося різким загостренням соціально-політичної боротьби, що переросла в громадянську війну Тра­гедія цього досвідченого, не позбавленого таланту державного діяча полягала в тому, що він не бачив пер­спективи розвитку України як суверенної держави і як справедливо відзначав І Крип’якевич знехтував здобутками Національної революції й намагався „створити шляхетську Україну на зразок шляхетсь­кої Польщі"

Перед новим гетьманом стояли надзвичайно складні завдання припинити громадянську війну, пом якшити соціальне напруження, покласти край як охлократичним поривам „черні", так і олігархічній сваволі старшин І, що найголовніше, запобігти загрозі територіального розпаду України на Лівобережжя, Правобережжя та Запорожжя, поліпшити функціону­вання центральних і місцевих органів влади, домогтися повного суверенітету та об’єднання етнічно-ук­раїнських земель у межах держави

Досить складною була й зовнішньополітична си­туація Так, у Лівобережжі перебували московські війська, які користувалися підтримкою значної час­тий населення, тому продовження війни з Московією означало подальший розвиток громадянської війни С лід було шукати порозуміння Водночас розрив до- I опору з Річчю Посполитою ставив Україну перед заі розою відновлення воєнних дій з нею та Кримсь­ким ханством Тому уряд прийняв таке рішення діяти обережно, граючи на суперечностях між Московією її Річчю Посполитою

IO Хмельницький вирішив укласти новий до- іовір з Московією На скликаній у Жердовій Долині раді виробляються статті, спрямовані на збереження < уверенітету козацької України в її конфедератив­ному зв’язку з Росією Вони передбачали включен­ня до її складу північної Чернігівщини й частини Білору-сії, заборону перебування на її теренах мос­ковського війська і воєвод (за винятком Києва), вільне обрання гетьмана, право на зовнішньополітич­ну діяльність, від-криття шкіл, присяги царя на умовах договору тощо

Однак, А Трубецкой, вдавшись до військового шантажу, відхилив ці статті і домігся на скликаній 27 жовтня раді ухвалення нового Переяславського до­говору Він складався з підроблених московським урядом умов договору 1654 р (українська сторона їх на цей час втратила) та додаткових статей Його зміст переносив характер українсько-московських відносин із сфери конфедеративного союзу у пло­щину обмеженої автономії України в складі Росії Відповідно до нього козацька Україна позбавлялася права без дозволу царя переобирати гетьмана На обох берегах Дніпра мали перебувати по одному судді, осавулу й писарю Гетьман втрачав право признача­ти й звільняти полковників, карати смертю старшин, виступати у похід без царського дозволу Забороня­лися зносини з іншими країнами Російські воєводи отримали право прибути разом з залогами до Пере­яслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава й Умані Київ­ська митрополія підпорядковувалася московському патріарху та ін

Зрозуміло, що такий характер стосунків з Мос­ковією не міг не викликати глибокого розчарування й обурення серед козаків і старшин, особливо Пра­вобережжя Тим більше, що в роботі ради не брали участі 7 правобережних полковників Звичайно, це не було простою випадковістю, а засвідчувало певну політичну позицію правобережної старшини, а саме недовіру до Mockcbii Укладений договір відбивав промосковську орієнтацію лівобережної старшини й був великою помилкою гетьманського уряду, що при­вела до розколу державну еліту за територіальною ознакою Щоб пом'якшити її негативні наслідки, Чигиринська старшинська рада у листопаді направи­ла до Москви посольство під проводом полковників П Дорошенка та А Одинця з тим, щоб домагатися скасування неприйнятних для України статей Про­те ця місія зазнала невдачі

Ситуація вимагала внесення серйозних змін до політичного курсу Однак це виявилося далеко не простою справою Юний Ю Хмельницький прагнув блага своїй Вітчизні, хотів вибороти для неї неза­лежність, не допустити розколу козацької України Вживав заходів, щоб повернути до складу держави втрачені землі у Поділлі та Волині Тому українські

підрозділи восени 1659 р перейшли у наступ і на­прикінці листопада розгромили під Хмельником А Потоцького та І Виговського Було взято в обло­гу Бар і Меджибіж Ю Хмельницький наполягав, щоб московський уряд у переговорах з Річчю Пос­политою у Борисові (куди хотів направити посольство) домагався проходження кордону Ук­раїни по ріках Прип’яті й Горині, містах Острог, Заслав, Гоща, Меджибіж, Вінниця, Бар, Зіньків, Студениця, вільного сповідування православної віри на території Речі Посполитої, підпорядкування київському митрополиту львівського, володимирсь- кого, перемишльського 1 холмського єпископів, дозволу польським і литовським купцям торгувати з Україною тощо

Однак добре освічений і не позбавлений гостро­го розуму гетьман не мав здібностей ні політика, ні полководця Емоційно неврівноважений, слабкої волі, він не користувався авторитетом серед старшини, не міг твердо тримати кермо влади і швидко став іграш­кою в руках лідерів політичних угруповань (інше питання, коли б він виступав представником правля­чої династії Хмельницьких) Тому, усвідомлюючи свою слабкість володаря, він уже в лютому 1660 р почав висловлювати міркування про небажання обіймати гетьманську посаду Проте не був заміне­ний, що привело до вкрай негативних політичних наслідків

Тим часом становище України швидко погіршу­валося У середині лютого 1660 р 10-тисячне польське військо на чолі з коронним гетьманом C По- тоцьким вторглося у Брацлавщину, намагаючись захопити Могилів Потерпівши поразку, воно зроби­ло спроби оволодіти Брацлавом, Ладижином та Уманню, але теж безуспішно Зазнавши великих втрат C Потоцький відступив Уклавши мирний до­говір з Швецією (перша половина травня) і заручившись підтримкою хана Магмед-Гірея, поль­ський уряд пішов на зрив переговорів з Московією й почав підготовку до наступу

Призначений російським урядом командуючим військами в Україні київський воєвода В Шереметьев скликав 17 липня раду з участю гетьмана й стар­шин, яка ухвалила ризикований план дій Ним передбачалося виступити з московським військом і лівобережними полками наказного гетьмана T Цицю- ри проти польської армії, а Ю Хмельницького з правобережними полками залишити для боротьби з татарами, аби не допустити їх об’єднання з поляка­ми (кидається у вічі територіальний принцип розподілу української армії, що засвідчував наявність протистояння між старшинами обох частин України) Київський воєвода, затягнувши час виступу (аж до початку вересня), на чолі 40-тисячного московсь­ко- українського війська вирушив назустріч 70-тисячній польсько-кримській армії, що зайняла по­зиції під Старокостянтиновом

Рішучими діями польське військо 14 вересня ото­чило московсько-українські полки неподалік Любара, а після їх відходу до Чуднова —заблокувало Тим ча­сом Ю Хмельницький (на чолі 20 тис вояків) діяв повільно й нерішуче, що зумовлювалося настроями значної частини старшини розпочати переговори з по­ляками Лише на початку жовтня українське військо прибуло до Слободищ, що в 20 км східніше Чудно­ва Щоб не допустити об’єднання Ю Хмельницького з В Шереметьевым, проти нього 7 жовтня на чолі 24—29-тисячного польсько-татарського війська ви­рушив талановитий полководець маршалок коронний Є Любомирський У другій половині дня відбулася кровопролитна битва, яка не принесла успіху жодній

3 сторін Проте група старшини (Г Лесницький, T Носач, П Тетеря та ін ), всупереч настроям ос­новної маси вояків, домоглася від гетьмана згоди на переговори з Є Любомирським Чим вони скінчили­ся, з’ясувати важко, але відомо, що маршалок корон­ний з частиною армії повернувся під Чуднів, залишив­ши для облоги українців решту полків Старшина вирішила зачекати тут на підхід армії київського воєводи, хоча, ймовірно, мала досить сил, щоб про­битися йому на допомогу

Відчайдушна спроба московсько-українського війська 14 жовтня вирватися з оточення зазнала невдачі Дізнавшись про це, старшина змусила Ю Хмельницького пришвидшити переговори з по­ляками 15 жовтня до C Потоцького прибуло україн­ське посольство Після дискусій 17 жовтня було ук­ладено Чуднівський договір, який передбачав відновлення умов Гадяцького договору (щоправда, без статті про створення Руського князівства) За таких обставин становище В Шереметьева ставало катаст­рофічним 21 жовтня його табір залишила частина українських полків В результаті переговорів він зму­шений був капітулювати Однак поляки порушили умови домовленості й дозволили татарам учинити

4 листопада погром обезброєному московському війську

Нова політична ситуація приховувала серйозну не­безпеку загострення соціально-політичної боротьби По-перше, більшість лівобережного козацтва й стар­шини одразу ж виступили проти укладеного договору й почала відмовлятися визнавати владу Ю Хмель-

ницького По-друге, розташування у Правобережній Україні на постій жовнірів, котрі безжалісно грабу­вали населення, а також повернення до маєтків вигнаних панів викликали тут масове невдоволення політикою гетьманського уряду Усвідомлюючи свою безпорадність, Ю Хмельницький зробив спробу по­класти булаву на Корсунській раді (21 листопада), але безуспішно Тоді у переговорах з Польщею гетьман намагався обстоювати права козацької України та релігійні інтереси всього українського населення Речі Посполитої В середині липня 1661 р сейм затвер­див Чуднівський договір, відхиливши вимоги щодо ліквідації унії та права козаків брати участь у вибо­рах короля